У залі Закарпатської обласної філармонії сьогодні панувала особлива атмосфера – урочиста й водночас зворушлива.
68 цьогорічних випускників Ужгородської музичної школи №1 під гучні оплески рідних, викладачів та гостей отримали свої свідоцтва про завершення навчання, 39 із них були відзначені Похвальними листами за високі досягнення. 10 випускників планують продовжити навчання в музичних фахових закладах, зокрема в Ужгородському музичному коледжі імені Д.Є. Задора.
Цей рік став ювілейним для школи – рівно 80 років тому, у 1945-му, вона відкрила свої двері першим учням. Тоді в ній навчалося лише 50 дітей і працювало 7 викладачів. Сьогодні це потужний мистецький осередок, де навчається 640 учнів, а працює понад 80 педагогів. За свою історію Ужгородська музична школа #1 виховала вже понад 4,5 тисячі юних музикантів.
Випускників привітали міський голова Богдан Андріїв і директорка закладу Олена Охрим. Вони побажали юним музикантам творчої наснаги, віри в себе і ніколи не зупинятися у саморозвитку.
Урочисте вручення свідоцтв супроводжував концерт випускників. Для багатьох із них це було дуже хвилююче: виступати на сцені філармонії перед повною залою глядачів – батьків, друзів, наставників. Свої таланти продемонстрували Вероніка Гажо, Зоряна Гапак, Христина Федаш, Тетяна Яворська, Вероніка Грищук, Юлія Кушнір, Мартін Гарагаль, Марта Орбан, Валерія Стулішенко, Анна Микита, а також колективи: ансамбль акордеоністок, вокальний ансамбль «Перлинка» та фортепіанне тріо.
Як і більшість подій школи, сьогоднішня також мала благодійну мету – під час урочистостей зібрали 9747 грн, які спрямують на придбання дрону МАТРЕКС Т30 для наших захисників.
Варто додати, що раніше ми вже згадували про ужгород готується стати свідком унікальної лекції про ромів XVII–XVIII століть.
Слава Богу, що є ще такі школи! Хоч десь діти вчаться доброго, а не тільки в телефонах сидять. Йой, тілько би музика їх годувала потім…
Йой, та то нич собі! 80 років школі, та й 4,5 тисячі музикантів виховали! Молодці, що є кому за нашу культуру дбати. А чи всі ті 10, що в коледж йдуть, за фахом потім роблять? То вже інше питання…
А я думаю, то всьо фіглі-міглі! Зась музикантів! Краще би робили щось корисне, на газдиньстві помагали. Чи ті ноти їсти дадуть?
Агов! 80 літ – то файна цифра! Шкода, що не всі потім музикантами стають, але головне – що діти мають де душу відвести. Нич собі, може колись і я там внука віддам!
Та не сваріться, люди! Кожен має право на свій талант. Може, колись хтось із них світову славу Закарпаттю принесе. Нич собі, що 80 років – то вже історія!