Експозиція під назвою “Хранитель візерунка” об’єднала твори кераміки, графіки та художні світлини авторки.
З нагоди вернісажу, а також нещодавнього ювілею, почесну грамоту Закарпатської облради мисткині вручила депутатка, заслужена працівниця культури України, ректорка Академії культури і мистецтв Наталія Шетеля. Своєю чергою, директор департаменту культури, заслужений артист України Євген Тищук привітав ювілярку від імені голови Закарпатської ОВА Віктора Микити. А очільник Закарпатської організації НСХУ, народний художник України Борис Кузьма передав вітальну адресу від голови Національної спілки художників України Костянтина Чернявського. У виступах вони відзначили творчу багатогранність авторки та високий професіоналізм, які вона не лише щедро демонструє шанувальникам мистецтва, а й, що дуже цінно, передає молоді, викладаючи в Закарпатській академії мистецтв.
Приєдналася до привітань голова секції декоративно-прикладного мистецтва ЗО НСХУ Вікторія Кузьма. Зокрема, за її словами, чимала заслуга Нати Попової в тому, що поряд із більш звичними для нас виставками живопису, почастішали й експозиції творів декоративно-прикладного мистецтва. “Ната стала для нас таким собі поштовхом для того, щоби ми почали себе розкривати, популяризувати наше декоративно-прикладне мистецтво, і нам це дуже приємно. Її творчість мені надзвичайно подобається, її роботи дуже глибокі за змістом, їх треба послухати, до них треба придивитися, душевно торкнутися”.
Про творче становлення Нати Попової та її художні знахідки розповіла мистецтвознавиця Оксана Гаврош. “У мистецтві є таке поняття – універсального художника, коли талант, що закладений природою, і людина розвиває його наполегливою працею, проявляється рівнозначно в різних видах мистецтва. Для мене є такою Ната. Вона вміє не просто дивитися, вона вміє бачити. Її твори – глибокі, це те, що ми відчуваємо, перебуваючи наодинці, коли сам себе не обманеш, дуже важко себе зрадити, і ось ця щирість, правдивість, із якою вона знаходить саме ту пластику, ту форму, лінію – примушують глядача занурюватися, заглиблюватися, замислюватися”.
Ната Попова подякувала всім, хто завітав на відкриття, а також своєму батькові – знаному фотографу Олексію Попову – за підтримку в організації.
Як розповіла художниця, виставку готувала майже два роки, і вона умовно поділяється на дві частини: твори кераміки і графіки, а також фотопроєкт. “Тут переплетено багато сенсів. Один із них – що кожен із нас має свій власний візерунок, орнамент, який у нас закладається, це щось добре, світле, позитивне. Але ми теж живемо в чомусь більш загальному, ми є частиною великого візерунка, який на нас впливає, який нас іноді змінює, на жаль. Та всередині ми, все ж таки, тримаємо це світло, і можемо йти далі, розвиватись та використовувати його”.
За словами Нати Попової, вона присвячує цю виставку рідному Ужгороду, який дуже вплинув на неї як на художника та особистість – на її “візерунок”. Зокрема, до фотопроєкту авторка запросила своїх знайомих та друзів. “Це творчі люди, і вони мали обрати один будинок у нашому місті, що пов’язаний із якоюсь цікавою історією, закцентувати нашу увагу на певних будівлях та написати невеличкий текст. І, так, загально – це і про Ужгород, і про нас, і про ситуацію, яка зараз відбувається, і про те, як ми впливаємо одне на одного. Щось втрачається і зникає, але все одно є віра у світле і хороше”.
Оглянути виставку можна до 8 травня.
