Дівчата прибирали територію поблизу ужгородського кар’єру впродовж цілого дня – з 11:00 до 19:00 години. Зібране сміття частково здали на переробку, частково – вивезли на сміттєвий полігон.
Як розповіла у коментарі Varosh Олександра Лисенко, що була ініціаторкою акції, ідея прибрати прилеглі до кар’єру ділянки виникла, коли, вивчаючи місто і випадково проходячи повз, вона побачила, скільки сміття накопичилося на берегах та власне у водоймі. Сама Олександра – з Києва, в Ужгороді навчається в Українській академії лідерства.
«Початковий задум був такий, що це буде велике прибирання, до якого долучаться містяни. Нас попереджали, що це буде складно зорганізувати у п’ятницю, в робочий день, та ми сподівалися, що хоч би пообіді робочих рук додасться. Але, на жаль, цього не сталося. Спершу ми з подругами прибирали лише втрьох, трохи згодом до нас доєдналися хлопець і дівчина, які просто проходили повз», – розповіла Олександра.
Дівчата, які прийшли з нею на прибирання, також навчаються в УАЛ, обидві – немісцеві: Дарина – з Херсонщини, Вікторія – з Хмельницької області. Впродовж дня дівчата прибрали дві ділянки поблизу берегів та частково – на узвишші, звідки відкривається оглядова панорама на кар’єр.
Всього під час акції зібрали до 100 кг скла та близько 40 кг пластику, розповіла Олександра Лисенко.
«Ми спускалися до води, щоб дістати пластик, скло, бляшанки – саме біля води й у самій водоймі було найбільше сміття. Вихід на одну з найвищих точок на кар’єрі був буквально перегороджений сміттям – зотліла тканина, старі дитячі іграшки купи пластику, батарейки. Дуже шкода, що маючи таке гарне місце відпочинку та релаксу, містяни його так засмічують», – каже дівчина.
Зібрані під час прибирання відходи відсортували: скло, пластик та бляшанки здали на переробку на Станцію заготівлі вторсировини «Проєктна, 3». Інше неконденційне сміття із залученням комунального транспорту двома вантажівками вивезли на сміттєвий полігон.
Олександра каже, що попри пророблену роботу, на локації ще залишається чимало сміття. Понад те, у місцях, де дівчата збирали відходи, зауважили, що земля там – чорна й токсична від зараження, розповіла Олександра: «Там зариті батарейки, заритий пластик, багато чого зарито просто в землю. Взагалі дивно, як довкола ще ростуть і виживають дерева. Боляче, як загалом таке можна робити з природою».
«Часто можна почути, мовляв, треба не прибирати, а карати тих, хто смітить. Але я стою на думці і сповідую гасло: хто, як не я. Можливо, я і крапля в морі, але навіть крапля може важити. Ужгородці мають таке гарне місце, де можуть відпочивати, побути на природі. Натомість воно й зараз – дуже засмічене», – розповіла Олександра Лисенко.
Сміття на берегах кар’єра