Ви коли-небудь замислювалися, як з’явився величний драмтеатр у самому серці Ужгорода? Відповідь на це питання криється в переплетенні політики, архітектури та прогресу.
Щоб зрозуміти появу цієї будівлі, потрібно зануритися в політичний та соціальний контекст 70-х років минулого століття.
У ті часи країна жила великими амбіціями, а архітектори мріяли про футуристичні міста. Згідно зі столичними планами, лівобережна частина Ужгорода мала виглядати як сучасне місто з висотною забудовою та впорядкованим рухом.
Однак, на щастя, більшість цих грандіозних планів так і не були втілені в життя, і замість мегаполісу ми отримали лише окремий монументальний театр у старовинному місті.
Архітекторка Санія Афзаметдинова стала справжньою «матір’ю» двох театрів — музичного в Сімферополі та музично-драматичного в Ужгороді.
За свій проект театру в Сімферополі вона отримала Шевченківську премію. Для ужгородського театру її співавтором був Михайло Томчані.
Народження обох театрів розпочалося на початку 1970-х років, але через економічні труднощі будівництво ужгородського театру тривало майже 15 років.
Місцева влада вирішила довести справу до кінця, і в 1984-85 роках було створено проектну групу під керівництвом головного архітектора Ужгорода Михайла Томчані.
Команда закарпатських архітекторів, до якої входили Калман Штихлайтнер, Казимир Медвецький, Кароль Вальї та Павло Керестей, працювала над розробкою художнього оформлення інтер’єрів театру.
Їхнім завданням було створити такі інтер’єри, які б гармонійно поєднувалися з екстер’єром будівлі та відображали місцевий колорит.
— Ідея полягала в тому, щоб розмістити у просторі театру твори локальних скульпторів та художників декоративного мистецтва.
Команда архітекторів та митців працювала над створенням унікальних творів мистецтва, які б прикрашали інтер’єри театру.
Серед них — декоративно-просторова композиція «Ритми Карпат» у виконанні подружжя Марії та Мігая Іванчо.
Іншим цікавим прикладом є склопластика, створена Ференцом Ерфаном, Миколою Алмазовим та Андрієм Бокотеєм.
Гобелен «Сучасний театр» Терезії Чувалової є ще одним прикладом талаントливого поєднання традицій та сучасності.
Покрівля драмтеатру, за словами архітектора Казимира Медвецького, є алюзією на традиційну верховинську гонту.
Проте не все було гладко під час будівництва театру.
Найбільший виклик для ужгородських архітекторів полягав у постійному узгодженні деталей із Києвом.
— Ми були ніби палкою в колесі для «Київпроекту».
Загалом, історія створення драмтеатру в Ужгороді є свідченням того, що навіть за найскладніших обставин можна створити щось справді якісне.
Підсумовуючи, хочеться зазначити, що останнім часом ми втратили значну частину архітектури та монументально-декоративного мистецтва другої половини ХХ століття.
Драматичний театр в Ужгороді заслуговує на статус пам’ятки культурної спадщини.
Текст: Олександр Нікітчук, на основі інтерв’ю з архітектором Казимиром Медвецьким
Використані матеріали з архівів: Казимира Медвецького, Михайла Сирохмана, ЗОНСХУ та проекту Monumental Transcarpathia
Фото: Том Гордієнко, Роберт Довганич, Олександр Радиш, Дмитро Соловйов
Цікаво, що до цього ми повідомляли про закарпатський драмтеатр презентує чотири нові вистави наприкінці червня.