У залі Закарпатської обласної філармонії сьогодні панувала особлива атмосфера – урочиста й водночас зворушлива.
68 цьогорічних випускників Ужгородської музичної школи №1 під гучні оплески рідних, викладачів та гостей отримали свої свідоцтва про завершення навчання, 39 із них були відзначені Похвальними листами за високі досягнення. 10 випускників планують продовжити навчання в музичних фахових закладах, зокрема в Ужгородському музичному коледжі імені Д.Є. Задора.
Цей рік став ювілейним для школи – рівно 80 років тому, у 1945-му, вона відкрила свої двері першим учням. Тоді в ній навчалося лише 50 дітей і працювало 7 викладачів. Сьогодні це потужний мистецький осередок, де навчається 640 учнів, а працює понад 80 педагогів. За свою історію Ужгородська музична школа #1 виховала вже понад 4,5 тисячі юних музикантів.
Випускників привітали міський голова Богдан Андріїв і директорка закладу Олена Охрим. Вони побажали юним музикантам творчої наснаги, віри в себе і ніколи не зупинятися у саморозвитку.
Урочисте вручення свідоцтв супроводжував концерт випускників. Для багатьох із них це було дуже хвилююче: виступати на сцені філармонії перед повною залою глядачів – батьків, друзів, наставників. Свої таланти продемонстрували Вероніка Гажо, Зоряна Гапак, Христина Федаш, Тетяна Яворська, Вероніка Грищук, Юлія Кушнір, Мартін Гарагаль, Марта Орбан, Валерія Стулішенко, Анна Микита, а також колективи: ансамбль акордеоністок, вокальний ансамбль «Перлинка» та фортепіанне тріо.
Як і більшість подій школи, сьогоднішня також мала благодійну мету – під час урочистостей зібрали 9747 грн, які спрямують на придбання дрону МАТРЕКС Т30 для наших захисників.
У контексті теми нагадаємо про розбудова ветеранської інфраструктури в Ужгороді: як триває спорудження сучасного хабу та стадіону.
Слава Богу, що є ще такі школи! Хоч десь діти вчаться доброго, а не тільки в телефонах сидять. Йой, тілько би музика їх годувала потім…
Йой, та то нич собі! 80 років школі, та й 4,5 тисячі музикантів виховали! Молодці, що є кому за нашу культуру дбати. А чи всі ті 10, що в коледж йдуть, за фахом потім роблять? То вже інше питання…
А я думаю, то всьо фіглі-міглі! Зась музикантів! Краще би робили щось корисне, на газдиньстві помагали. Чи ті ноти їсти дадуть?
Агов! 80 літ – то файна цифра! Шкода, що не всі потім музикантами стають, але головне – що діти мають де душу відвести. Нич собі, може колись і я там внука віддам!
Та не сваріться, люди! Кожен має право на свій талант. Може, колись хтось із них світову славу Закарпаттю принесе. Нич собі, що 80 років – то вже історія!