До експозиції увійшли рушники, серветки, подушки, скатертини, килими та портрети, вишиті хрестиком, низинкою та гладдю.
Організатор виставки – КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» Закарпатської обласної ради.
Відкриття виставки ужгородської вишивальниці Ольги Уманець стало яскравою намистинкою у барвистому намисті подій, що відбуваються в культурі й мистецтві краю в ці передріздвяні дні.
Про те, що її особистий вернісаж вже вдруге приймає в себе Закарпатський музей народної архітектури та побуту (вперше це відбулося в 1999 році), повідомив виконувач обов’язків директора, доктор історичних наук Василь Коцан. За його словами, в творчості мисткині відчувається вкоріненість у народну традицію вишивки. Водночас ці традиції збагачуються сучасними темами, а також прагненням відобразити епохальні події та тих діячів української історії, які зробили в неї особливий внесок.
Очільник музею додав, що твори пані Ольги зберігаються у приватних колекціях як в Україні, так і за кордоном, зокрема, в США, Японії, Великобританії, Німеччині, Китаї, Швейцарії та інших країнах.
Про те, що Ольга Уманець вдається до відтворення найважливіших сторінок історії українського народу, до прадавніх вірувань і звичаїв, свідчать і назви її вишиваних робіт – «Оранта», «Княгиня Ольга», «Володимир Великий», «Богдан Хмельницький»… Цей перелік доповнюють портрети письменників, які творили в добу українського відродження, – Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки. Про це на відкритті мовив заступник директор департаменту культури Закарпатської обласної державної-військової адміністрації Віктор Кравчук.
Заступник директора КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» ЗОР Василь Барановський наголосив на оригінальній творчій манері вишивальниці. Додав, що Центр культури, який долучився до організації виставки, й надалі сприятиме популяризації творчості Ольги Уманець. Побажав їй здобуття наступних рубежів, освоєння нових творчих горизонтів.
Провідний методист Центру культури, заслужений діяч мистецтв України Іван Хланта розглянув творчість Ольги Уманець крізь призму фольклору. За його словами, авторка виставки спромоглася добитися відображення його набутків у всій різноманітності. Іван Васильович також презентував авторці виставки власну книжку «Пісні українців Кубані».
Одна з подруг Ольги Уманець і її колега по творчості Марія Купарь зосередилася на тому, що в арсеналі робіт мисткині – й узори в традиційному для її малої батьківщини Міжгірщини стилі, що знайшли своє відображення на рушниках, серветках, скатертинах. Водночас не чужі пані Ользі й квіткові натюрморти, стилізовані композиції, в яких героями виступають прості верховинці. «Авторці цієї багатої експозиції властива ще одна деталь: її роботи мають як ужитковий характер, так і естетичну цінність», – додала Марія Купарь.
Надалі слово взяла сама авторка виставки. Згадала, що вишивкою захоплюється ще з дитинства. А перша її персональна виставка відбулася на 50-річчя – 14 грудня 1999 року. Тоді перші кількадесят робіт були розміщені у Закарпатській обласній універсальній науково-методичній бібліотеці. Опісля виставку, яка не пройшла непоміченою, за сприяння тодішнього начальника управління культури облдержадміністрації Петра Рака перенесли до Закарпатського музею народної архітектури та побуту. Вона мала позитивні відгуки в пресі.
Загалом за плечима Ольги Уманець уже три персональні експозиції (1995 і 1999 роки – в Ужгороді, 2000 рік – у Києві). «Персональну в столиці України, – додала мисткиня, – я влаштувала першою серед усіх вишивальниць нашого краю; до сьогодні залишаюся в цій іпостасі серед закарпатських вишивальниць».
На відкритті наголошувалося на різноманітності технік, якими володіє Ольга Уманець. Сама ж вона зазначила, що використовує в своїх роботах 8–9 особливих технік. «Це – мала дещиця з тих двох тисяч вишивальницьких технік, які відомі в Україні і які дозволяють вважати її унікальною країною. У цьому відношенні рівних нам у світі немає».
Йшлося й про те, що Ольга Уманець є членкинею Національної спілки журналістів України. Вона тривалий час працювала завідувачкою відділом листів обласної газети «Новини Закарпаття» – друкованого органу Закарпатської обласної ради. Й на цій посаді діловий стиль, принциповість, творчий підхід були визначальними рисами в роботі пані Ольги.
З підкоренням нової творчої вершини Ольгу Уманець привітали її земляки з Міжгірщини – доктор мистецтвознавства, заслужений художник України Михайло Белень і кандидат філологічних наук, відомий фольклорист і краєзнавець Іван Сенько. Саме останній із них двох, як зауважила сама мисткиня, підштовхнув її до ідеї організації виставки, сприяв порадами.
На відкритті йшлося і про громадянську позицію Ольги Уманець. Народилася і виросла на Міжгірщині в сім’ї інтелігенції, вона ніколи не мирилася з несправедливістю і завжди відверто висловлювала свої думки. Батько, який десятки років був директором школи в селі Синевир, навчив відрізняти правду від лицемірства. Від нього донька перейняла такі риси характеру, як бажання вдосконалюватися, не бачити світ лише в чорно-білих барвах, а в усій його строкатості.
Ці ж риси успадкував і син пані Ольги Роман, який ось уже 20 місяців захищає Україну на фронті. «Тепер він у короткотерміновій відпустці, а вже через три дні знову повернеться на фронт. Дуже переживаю за нього, але й знаю, що по-іншому він не може. Тому й не буду зупиняти та перешкоджати його рішучості й надалі боронити свою країну. Це ж бо наша країна, в якій усім нам жити, і яка повинна бути вільною», – сказала вже зі зволоженими від сліз очима Ольга Уманець.
Ольга Уманець народилася 14 грудня 1949 року в селі Синевир Міжгірського району Закарпатської області в учительській родині. Після закінчення середньої школи разом із батьками переїжджає до Ужгорода. Багато років працювала завідувачем листів обласної газети «Новини Закарпаття». За період роботи написала велику кількість статей на культурно-просвітницьку тематику. У 1998 році її було прийнято до Національної спілки журналістів України.
Ольга Уманець – одна із засновників Союзу українок на Закарпатті та упродовж п’яти років очолювала місцевий осередок.
Любов до народної вишивки ще в ранньому дитинстві прищепила їй мама Олена Андріївна. Завдяки таланту, працелюбству та невгамовній енергії пані Ольга досягла мистецьких вершин давнього ремесла.
Своє захоплення майстриня вміло поєднувала з основною роботою, громадською діяльністю та сімейними обов’язками. Брала активну участь у колективних виставках. Має три персональні виставки (1995, 1999 – м. Ужгород), 2000 – м. Київ.
Її роботи зберігаються у приватних колекціях як в Україні, так і за кордоном, зокрема в США, Японії, Великобританії, Німеччині, Китаї, Швейцарії та ін..
КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» ЗОР