В Закарпатському театрі ім. Шерегіїв відбулася 13-та прем’єра сезону – вистава «Венера в хутрі» за п’єсою сучасного американського драматурга Девіда Айвза у постановці Віталія Семенцова. Це вже третя прем’єра Семенцова в театрі цього сезону, після “Солодкої помсти” та “Восьми люблячих жінок”.
Нова вистава, створена за інсценівкою режисера Томаша Новака за знаменитим романом Леопольда фон Захер-Мазоха, вражає своїм підходом. Сюжет розгортається навколо режисера, до якого на проби приходить актриса. Режисер починає їй підігрувати, і в процесі репетиції межі між реальністю та виставою починають стиратися. Головні герої, режисер та актриса, поступово переходять від реальних особистостей до персонажів вистави, Северина і Ванди, що створює враження двох паралельних реальностей, які з часом зливаються в одну.
Семенцов майстерно грається з цими двома реальностями, немов фокусник-ілюзіоніст, і публіка відчуває себе залученою до цього магічного процесу. Одним з ключових елементів, що підсилюють ефект, є використання різноманітного одягу та реквізиту. Художник-постановник Емма Зайцева створила вражаючі костюми, які героїня змінює ледь не десяток разів, і оригінальні декорації, серед яких виділяються епічна канапа-рекам’є та письмовий стіл, що нагадує трон і пульт управління польотами.
Загальна атмосфера вистави наповнена сюрреалізмом і несподіваним гумором, що робить її особливо захоплюючою. Актори справляються з завданням занурення глядачів у дві паралельні реальності, змушуючи їх разом з героями переживати емоційні переходи та зміни.
Дар’я Горшкова у виставі «Венера в хутрі» демонструє вражаючу акторську майстерність, граючи буквально кожним м’язом. Її пластичність і здатність до перевтілення у різні іпостасі героїні вражає. Тактика героїні Горшкової нагадує постійний гамбіт: вона жертвує дрібницями, щоб отримати все. Ця роль відсилає до її дебюту в “Крутих віражах”, де вона лише починала розкривати свій талант. Натомість у «Венері в хутрі» актриса демонструє майже весь свій потенціал, який ця роль дозволяє і навіть вимагає розкрити.
Олег Власов грає на контрасті до Горшкової. Коли вона експансивна, він незворушний і навпаки. Його персонаж постійно грає у піддавки, але насправді ніколи не піддається. Грати дичину, на яку полюють, завжди складніше, ніж самого мисливця, і Власов впорався з цим блискуче. Він лишається розважливим навіть у найбільш невигідних і нібито безвихідних ситуаціях, нагадуючи собою Івана-покивана, якого недостатньо убити — його ще треба завалити, але зробити це ніяк не вдається. Чоловіча частина публіки насолоджувалася тим, що наші принаймні не програли.
Вистава «Венера в хутрі» в Закарпатському театрі ім. Шерегіїв виявилася багатоплановою, полісемантичною та надзвичайно емоційною. Наприкінці глядачі влаштували артистам справжню овацію. Спектакль досліджує протилежність чоловічої і жіночої натур, показуючи, як чоловіки часто недооцінюють жінок і як вправно жінки ведуть “полювання”, прикидаючись зовсім не тим, ким є насправді. Вистава також підкреслює актуальність класики, адже роман Захера-Мазоха, написаний у 1870 році, постійно відкривається перед нами новими аспектами, і кожне покоління знаходить у ньому щось своє. Хоча від оригінального тексту ідей львівського письменника залишилося небагато, з’явилося багато нового.
За грою акторів Дар’ї Горшкової та Олега Власова цікаво спостерігати протягом усього спектаклю. Вони демонструють вражаючу майстерність і перевтілення у свої ролі, зберігаючи інтригу і динаміку протягом півтори години. У підсумку, вистава залишає відчуття, що людська природа невичерпна, а мистецтво — ще більш багатогранне.