Наразі, щоправда, трохи відсторонився із постійної активної мистецької орбіти нашого краю. Адже остання велика виставка відбулася в Ужгороді ще у 2021 році. Раніше фієсти проходили частіше. Та, напевно, прийшов час збирати каміння за Біблією. Але сили за “пропущений” час були накопичені, висновки з минулих досягнень і певних прорахунків синтезовані в нову якість, — і от в січні, а саме 17-го числа, о 15.00, відкриється об’ємна персональна виставка, деякі твори з якої можете побачити при цій публікації.
Виставка має чисто еволюційну назву “Життя продовжується”, а міні-еволюції побачимо в самих картинах. Кожній по окремо. Лишиться тільки при цьому сказати: “Зупинися, мить! Ти ж прекрасна!”
Про нього.
Сергій Глущук — член Міжнародної спілки незалежних художників ім. А.Кашшая (2003), член Об’єднання професійних художників Закарпаття (2010).
З 1972 по 1976 рік навчався в Ужгородському училищі декоративно-прикладного мистецтва, з 1979 по 1985 — у Київському державному художньому інституті. По закінченні навчального закладу протягом шести років викладав у ньому. З 1989 по 2001 рік завідував відділом реставрації і живопису реставраційного кооперативу “Відродження-“” у Києві. З 2004-го — директор ТОВ “Закарпатський обласний реставраційний центр”. Є автором навчального посібника “Техніка станкового живопису” (2006), який незабаром, у зв’язку з популярністю, був перевиданий.
З початку 90-тих років у його роботах чимало сакральних та міфологічних сюжетів, виконаних із певною авангардистською настроєвістю. Але з 2000-них повернувся в лоно реалістичного мистецтва. Чимало робіт виконані на народно-побутові теми. І взагалі всі багатства зримої України сконцентровані в них. Отож чекаймо січневих малярських подарунків від Глущука.
“Матрьошка”
“Залицяння”
“Дівчина в кріслі”
“Ірина в Оноківцях”
“Збір яблук”
“Вальс”
“Мілана”
“Максимко”
“Даринка на дачі”
“Маки червоні”
“Гвоздики”
“Квіти і редис”
“В човні”
“Липова алея”
“Автопортрет”
“Квіти в білій вазі”
“Кисле яблуко”
“Мелодія”
“На мості”
“У дворі замку”