Сергій Анатолійович Кузнєв народився 11 липня 1975 року у сім’ї військовослужбовця. Із юнацьких років, які прожив у Криму, мріяв стати офіцером. У 1994 році вступив до Військового інституту сухопутних військ в Одесі, а після закінчення відправився на службу у вже такий рідний Ужгород.
Із 1998 по 2007 рік проходив військову службу в лавах Збройних Сил України в гірсько-піхотному батальйоні. Після скорочення звільнився в запас.
Сергій працював у дистрибуційній компанії – співпрацював із усім Закарпаттям. У 2010-му заснував власну справу. А після вторгнення російської федерації та окупації рідного Криму в 2014-му, Сергій Кузнєв, не задумуючись, став на захист Батьківщини. Пройшовши пекло Дебальцевського котла разом із артилерійським дивізіоном, повернувся додому.
І за покликом серця вирішив допомагати ветеранському простору. Працював у Міністерстві в справах ветеранів України та поєднував цю діяльність із волонтерською. Під час роботи Сергію вдалося започаткувати успішний проєкт «Україна-Норвегія» на Закарпатті та залучати гранти для перепідготовки ветеранів та їх сімей.
Згодом новим захопленням Сергія стала відеозйомка та пілотування дрона. Це народило проєкт «НадКарпаття» у 2020 році.
Із початком повномасштабного вторгнення Сергій Кузнєв знову став на захист України. У складі 128-ї бригади брав участь у визволенні Херсону, у найпекельніших боях захищав морозну фортецю Бахмут. Вирвавшись у відпустку, Сергій здійснив свою останню мрію – висадив сад, урожай з якого мріяв збирати після перемоги.
3-го листопада 2023 року під час ракетного удару загинув, виконуючи останній наказ.
Прощалися із Героєм на площі Народній. Віддати шану воїну прийшли багато містян, рідні, побратими, друзі, волонтери, керівництво області, міський голова Богдан Андріїв, заступник начальника Ужгородської РВА Радіон Кіштулинець, військові.
Поховали захисника із усіма військовими почестями на Пагорбі Слави.
У Сергія Кузнєва залишилися мати Галина, дружина Наталія та донька Анна.
.