Театралізований виступ студентів Ужгородського інституту культури готували близько трьох місяців. Долучились до нього 35 студентів закладу, розказала хореографка Людмила Ярова.
“Підготували танець, який складається з трьох частин і в якому ведеться маленька розповідь про це свято, — розповіла вона. — А саме дівчата збирають траву, квіти, плетуть вінки, танцюють з цими вінками і потім вони пускають ці вінки на воду, вода забирає ці вінки, несе до другого берега, де їх чекають хлопці. Хлопці ловлять ці вінки. Виходять з цими вінками до дівчат. Дівчата вже дивляться, де її вінок і до того хлопця підходять. Це її суджений”.
Участь у купальських обрядах здавна брали молоді дівчата та хлопці, які шукали кохання, розповів директор Закарпатського музею народної архітектури та побуту Василь Коцан. Роль дівчини, яка шукала судженого, в постановці до Івана Купала зіграла студентка Інституту культури Дар’я Шолкіна.
“У мене такий віночок. Плели власноруч. Ми їх викинули в річку. І в кінці ми шукали наших хлопців, хто знайшов мій вінок. Коли побачила свого парубка, зрозуміла, що в нього мій віночок, я зрозуміла, що це моє кохання. Що ми будемо разом”, — розповіла Дар’я.
Після того, як дівчина та хлопець знайшли один одного – вони мали стрибнути через багаття. Це також один із головних елементів купальських ігор. У цій постановці, за словами хореографки Людмили Ярової, вирішили справжній вогонь не використовувати. Тому роль багаття зіграла студентка Ольга Пава.
“Треба було мені зобразити вогонь, горіти, танцювати, — розповіла дівчина. — Спочатку мав бути справжній вогонь. Але потім вирішили, що вогнем буду я. Бо може хтось поранитись. Це небезпечно. Можна поранитись. І вирішили зробити мене вогнем”.
“Найбільше мені сподобалось, як вони відобразили цю всю культуру, звичаї українські, — розповіла відвідувачка Софія Шетеля. — І дуже сподобалось, коли вибіг “вогонь”. Це дуже ефектно виглядало. Багаття би не виглядало так ефектно. Людина зіграла це дуже яскраво. Не можна передати словами, як це виглядало. Це дуже красиво”.
За словами директора Закарпатського музею народної архітектури та побуту Василя Коцана, традиція святкування Івана Купала збереглась ще із язичницьких часів.
“Традиційне вінкоплетіння було характерне для Закарпаття. Шукали квітку едельвейса у гірській місцевості Закарпаття, на Рахівщині, Міжгірщині, — пояснив Василь Коцан. — До сих пір ще на Рахівщині збереглась традиція на свято Івана Купала прикрашати вхідну частину оселі, над вхідними дверима, віночком із різнотрав’я. Ставиться хрест – символ віри у Бога, і цей віночок. Ця традиція зберігається до сих пір”.
Вкінці виступу студенти запросили до танцю всіх, хто прийшов на захід.