Допрем’єрний показ дебютної повнометражної стрічки Філіпа Сотниченка «Ля Палісіада» відбувся в Ужгороді. У широкий український прокат кінострічка вийде 11 січня.
Обласний центр Закарпаття став першим містом в Україні, де глядачі мали нагоду побачити «пострадянський нуар» режисера Філіпа Сотниченка «Ля Палісіада».
Світова прем’єра фільму відбулася в січні 2023 року на 52-му Роттердамському міжнародному кінофестивалі, українська – 12 жовтня 2023 року під час Київського тижня критики.
«Ля Палісіада» здобула цілу низку нагород та номінацій на престижних міжнародних фестивалях, зокрема “Серця Сараєво” та “Кіноколо”, де фільм був номінований у 5 категоріях, зокрема “Найкращий повнометражний ігровий фільм” та “Найкраща режисура”.
Чимало сцен у фільмі знімали саме на Закарпатті, зокрема, і в Ужгороді у 2021 році. Постпродакш фільму відбувався вже під час повномасштабного вторгення, і це, за словами креативного продюсера фільму Сашка Чубка, «був дуже нервовий процес».
«Вінчестери з фільмом вивозили з Києва під обстрілами, коли ще був ризик оточення. Працювалося складно, але врешті-решт, дякуючи команді, ми з усім впоралися. Впродовж року успішно презентували фільм на фестивалях за кордоном. Цього місяця, нарешті, дійшли до українського глядача», – розповів під час спілкування з глядачами після кінопоказу Сашко Чубко.
На допрем’єрному показі фільму також була присутня й ужгородська частина команди. Цікаво, що багато хто з тих, хто брав участь у зйомках фільму, не є професійними акторами.
«Мені здається, що ужгородська частина команди, ужгородські локації додали фільму особливого шарму, якоїсь неповторної атмосфери. Тому ми дуже раді показати кінострічку вперше в Україні саме в Ужгороді», – сказав Сашко Чубко.
Події фільму відбуваються у 1996 році, за 5 місяців до мораторію на смертну кару. Двоє старих друзів – детектив міліції та судовий психіатр, – розслідують вбивство колеги.
Як розповів Сашко Чубко, фільм почали знімати під враженням від усвідомлення, що навіть уже за часів незалежності в Україні все ще існувала смертна кара. Більше того, станом на 1996 рік Україна була на другому місці після Китаю за кількістю винесених смертних вироків.
«Ми навіть якось не задумувалися, на усвідомлювали, що свого часу жили в країні, де активно використовувалася смертна кара… У 1996 році відбулася остання страта в Україні: в Лук’янівському СІЗО стратили серійного вбивцю. Того ж року затримали й іншого серійного вбивцю – Анатолія Онопрієнка. Його засудили до смертної кари, але так і не стратили, саме через введення мораторію на смертну кару», – розповів Сашко Чубко.
Кінострічка «Ля Палісіада» – це спроба осмислити й відрефлексувати окремі події й тенденції з 90-х, те, як вони вплинули на українське суспільство і що в нього заклали. За словами креативного продюсера фільму, «У фільмі кожен побачить щось своє. Нашою відправною точкою для фільму було відчуття несправедливості і якихось складних стосунків у 90-ті роки між державою, громадянином, правоохоронною системою. Це своєрідна спроба осмислити, що такого було закладено в 90-х, що воно досі в нас відгукується».
Смертна кара в Україні
Інститут смертної кари Україна після здобуття Незалежності у 1991 році успадкувала від від СРСР разом з Кримінальним кодексом, який діяв з 1961 року. Засуджених до смертної кари розстрілювали. Смертні вироки приводили у виконання у двох СІЗО країни: Лук’янівському в Києві та в Дніпропетровську.
Після проголошення Незалежності питання щодо скасування смертної кари стало нагальним, адже таке покарання є неприпустимим для країн-членів Ради Європи, куди готувалася вступати Україна.
У 1995 році в країні був введений мораторій на застосування смертної кари, але, позаяк його було прийнято без належної процедури, за кілька місяців страти поновилися.
Останнім, до кого було застосовано смертну кару в Україні у 1996 році, був серійний убивця з Київської області Анатолій Тимофєєв, звинувачений у 13 вбивствах.
Офіційно в Україні припинили застосування смертної кари у 1997 році. У 1999 році Конституційний суд визнав смертну кару “свавільним позбавленням людини її права на життя”. Остаточну крапку в цьому питанні поставила Верховна Рада у 2000 році, внісши відповідні зміни до Кримінального кодексу.