Мандрівник Артем Єрохін, який 21 червня вирушив з Дніпра до Ужгорода, днями дістанеться до фінальної точки своєї пішої мандрівки — Ужгорода. Хлопець зважився на піший похід, щоб зібрати мільйон гривень на протезування й реабілітацію поранених військових у рамках “Рятівного збору” “Патронатної служби «Янголи»”.
23-річний Артем у дорозі вже 91-й день. За цей час зібрав понад 360 тисяч гривень. В населених пунктах залишається на день-два: знімає відео для блогу “Спільнокрок”, щоб зацікавити аудиторію і зібрати донати. На Закарпаття хлопець зайшов через Ясіня, піднявся на Драгобрат, пройшов через хребет і спустився в селі Красна. Далі були Дубове, Тячів, Хуст, Берегово, через Хмільник дістався до Чопа, потім буде Мукачево, і далі фінальна точка мандрівки — Ужгород.
Арем Єрохін
Зібрати запланований мільйон не вдалося, тож Артем планує заокруглити суму до 400 тисяч й повернутися додому. Каже: суму в мільйон гривень вибрали, розуміючи, що малоймовірно буде зібрати її, але “цифра гарна і добре, що завелика, бо до неї добре прагнути”.
На Закарпатті Артем Єрохін був уже кілька разів проїздом, а ще приїжджав кататися на лижах. Цього разу його вразило, як багато на Закарпатті рівнин та як поменшало лісів. Також хлопець каже, що не бачить серед закарпатців інтересу до проєкту:
— А щодо людей, то тут мені часто складно з ними спілкуватися, тому що зазвичай вони не розуміють, для чого я йду. Війна від них далеко і люди дивуються, що в Дніпрі тривоги кожен день, бомблять… Люди переважно мало цікавляться проєктом і моєю ходою, не розпитують, хто я і чому йду. Це дивно…
“Найскладніше — це комарі!”
Збір на реабілітацію, який підтримав Артем, іде готівковим та безготівковим способом. На картку кидають гроші люди, які вже підписані на канал Артема і стежать за його мандрівкою. Готівку ж дають переважно зустрічні — це набагато швидше, пояснює чоловік. Дають хто 5, хто 10, а дехто й 100 чи 500 гривень. Більша частина цього збору — саме готівка.
— Кожну гривню я відкладаю на збір і людям, які дають гроші мені на їжу чи ночівлю, кажу: Або не давайте нічого, або ваші гроші я перерахую на реабілітацію, — розповідає Артем.
На харчування та інколи помешкання чоловік витрачає особисті кошти, які назбирав ще до подорожі. На питання, що найскладніше було в цій мандрівці, відповідає впевнено — комарі! “Від них дуже багато стресу, дуже багато злості і втрата концентрації, тому що ти постійно чешешся”.
— Мене часто люди питають, чи не складно і не страшно мені йти? Кажу їм, що це складніше, ніж лежати на дивані й скролити соцмережі. Але набагато легше, аніж копати окоп у промерзлій землі, коли над тобою летять снаряди й кулі… У мене достатньо сили волі, бажання, натхнення і мотивації, щоб мені було не складно, — каже хлопець.
Додому, в Дніпро Артем повертатиметься, ймовірно, автостопом.
Хлопець зізнається, що цей похід допоможе не лише військовим, а і йому:
— Наразі я безробітний, мене скоротили через зміну політики донора, і цей похід мав би допомогти мені розібратися та знайти якусь нову ціль у житті. Чи знайшов її? Поки не знаю, мені потрібно трохи відійти від подорожі та розібратися в думках та враженнях.