Днями в Закарпатському музично-драматичному театрі завершився перший Всеукраїнський дитячий театральний фестиваль-премія «Золота китиця». Фестиваль перевершив усі очікування, — сказала Varosh одна з організаторок, керівниця дитячої театральної школи-студії «To BE(e)» Олена Грицай.
— Ми запропонували 6 найкращим дитячим театрам України приєднатися до нас, — розповіла вона. —
Ми хотіли зробити акцент на якість і дати цим дітям максимально, хотіли, щоб вони встигли пройти майстер-класи навчальні, щоб вони пройшли історично-театральний квест в Ужгородському замку. Також дуже важливо було дати їм можливість подивитися вистави всіх своїх колег. Це теж навчальний момент, тому що ми позиціонуємо цей фестиваль, і надалі так буде, як мистецько-освітній процес і проєкт.
Діти для дітей і дитинство в головній ролі
Зрештою, за три дні понад 160 юних акторів з Києва, Бучі, Вінниці, Запоріжжя, Миколаївщини та Закарпаття подарували глядачам, теж дітям, 10 вистав. Діти обговорювали вистави між собою, спілкувалися з журі в фоє театру — багатьох цікавили питання про освіту, про вступ, каже Олена Грицай. В журі були актори Римма Зюбіна, Леся Островська, Дмитро Грицай, Алевтина Чернова та засновник фестивалю монодрами “Монологи над Ужем” Михайло Носа.
Журі фестивалю
— Ми намагалися створити простір довіри, творчості, мистецтва і зробити такий унікальний момент. Зазвичай на фестивалях через швидкість, через те, що діти тільки вийшли на сцену і одразу мають звільняти її для наступних колективів і не мають можливості подивитися колег, вони і не знають один одного.
Ми перемішали їх на виконанні квеста, ми їх перезнайомили. Ми створили спільноту театралів, які обмінялися телефонами, які проходили разом тренажі акторської майстерності, пластики і вокалу. Ми дали дітям можливість мінятися досвідом і навчитися.
Глядачами теж були діти, і діти-глядачі дивились на своїх однолітків на сцені, а діти-актори грали для дітей. Діти для дітей і дитинство в головній ролі — це головне слово фестивалю «Золота китиця», каже пані Олена.
Регіональний конкурс та перша вистава
У планах організаторів — Закарпатського музично-драматичного театру та дитячої театральної школи-студії «To BE(e)» — регіональний дитячий фестиваль, який планують на лютий.
— Проведемо його для закарпатських дитячих театральних студій і театральних колективів. Ми назвемо його «Срібна закарпатська китиця». Ці дитячі театральні студії по Закарпаттю є, вони просто не знають один про одного, вони не всі дружать, не всі спілкуються. Ми хочемо їх перезнайомити, приймемо всіх, хто подадуть заявки. І максимально фахове журі визначить гран-прі і дві перші премії. І саме ці три колективи підуть на “Золоту китицю”-2 в травні 2026 року. Це буде чесно і правильно, — розповіла Олена Грицай.
На наступну “Золоту китицю” організатори мають уже понад 15 заявок. Ба, більше — є заявки від дітей із Франції, з Німеччини, Чехії, тому незабаром, ймовірно, зроблять міжнародний формат. Цього ж року старші діти театральної студії “To Be(e)” запрошені на престижний фестиваль в жовтні в Києві. Вони мають підготувати дуже серйозну виставу і це буде їхня перша вистава.
Театр як… терапія
— Плани амбітні, але я з огляду на ту якість, яку дають дитячі театри, на те, що ми побачили, і ту планку, яку ми заявили, їм є куди тягнутися, — каже Олена Грицай. — І нам вже не треба їх умовляти. Вони самі нас умовляють. Вони побачили життя на сцені, вони розуміють, що це дуже багато роботи, багато часу, але вони вже готові. І нам, як педагогам, стало легше в цьому плані пояснювати, що робити.
Ми хочемо створити спільноту, тому що театр — дуже терапевтична історія для дітей. Вони мають свій голос. Вони зі сцени промовляють свій біль, свої травми. Вони їх проживають і відпускають. І ми дуже бачимо це по нашим дітям. Тому що у нас в студії дітки з Харкова, з Дніпра, з Краматорська, з Покровська, з Миколаєва, з Запоріжжя, з Сум. Тобто це діти з дуже постраждалих регіонів. І за три місяці, що вони в студії, вони стали абсолютно інакшими. В них міняються очі. Це треба робити. Це працює. І ми вирішили, що ми все робимо правильно.