Про акцію детально розповіла Lina Degtyaryova:
– Це вже третя толока з прибирання цвинтаря на Капушанській, яке зініціювала Eugenia Muchychka. Нарешті і я потрапила. Маю тепер відчуття недаремно прожитої суботи.
Бо головна ідея розчищення цього цвинтаря – привернути увагу до нашої історії, зберегти її та зелену оазу, яка дає дихання місту посеред максимально пилючної вулиці. А ще – зупинити зневажливий до померлих та їхніх родин проєкт міськради створити тут незрозумілий забрукований бетонний меморіал.
Нам не байдуже до цього місця. Воно все ще є ужгородським, європейським цвинтарем з могутніми деревами, просто дуже занедбане і засмічене.
Було-стало на перших двох фото – це ожина, тобто, високий і широкий клубок голок на товстих і тонких сплетених стеблах. Було важко, але захопливо його винищувати, щоб відкрити кілька могил. Зробили в кілька рук. І це крапля в морі, але все одно дуже приємно, коли результат видно за кілька годин.
Під заростями назбирали кілька мішків скла і пластику. Бо коли посеред міста хащі – то це і смітник, і притон, і туалет.
Ожина тут виросла і забуяла знову ж таки через діяння міськради. Раніше ткут було багато плюща і черемші. Короновані до стану патиків дерева не дають тепер тіні, і ожину та інших інвазивних тепер треба рубати десятками мачете. А їх у нас нема, як і стількох рук)). Тож дуже запрошуємо, приходьте сюди з нами по суботах. Якщо маєте якусь садову техніку – взагалі було б круто!
Тут гарне повітря, багато лісових голубів і класна компанія.
Багато поховань 1920-1930-х років і кілька навіть 1910-х (я про дату смерті, звісно). Символічно, але один місцевий історик, кажуть, зранку запевняв, що тут нема ні важливих поховань, ні молодших за 1935 рік. Ну-ну…
