Закарпаття має свою неповторну писанкову традицію, тут свої техніки, кольори й символи — дряпанки, мальованки, писанки з листям і навіть із золотим напиленням. У рамках ХІ Міжнародної виставки-ярмарку «Світ писанки» в Ужгородському скансені було представлено унікальні зразки писанкарства з різних куточків Закарпаття. У розмові з кураторкою проєкту Вікторією Колька-Симкович розкриваємо кілька унікальних технік, притаманних регіону.
Писанки Мукачівського району
Ці писанки відтворено за музейними зразками писанкарем Романом Пилипом. Традиція походить із Мукачівського району, а самі писанки — стримані, у приглушених кольорах. Орнамент — здебільшого геометричний або рослинно-геометричний: хрестики, сніжинки, зірочки, стилізовані гілки ялини.
Писанки поділяли на 2 або 4 частини, використовували символіку сонця й зірок, а техніка — традиційна воскова, з використанням анілінових або натуральних фарб.
Листкові писанки Перечинщини
Це натуральні «листкові» писанки. Яйце змочували водою, обкладали листочками чи квітами, загортали в тканину і варили в цибулинному відварі. Після варіння яйця просушували та натирали олійкою, щоб надати блиску. Цей метод був популярним по всьому Закарпаттю, але зразки, які зберігаються в музеї, походять саме із села Зарічева, що на Перечинщині. Вік цих писанок — понад 40 років. Вони цілі, не видуті, зберігаються у фондах з музейними ще з часів, коли колекція налічувала кілька тисяч експонатів (зараз — близько 20 тисяч).
Виноградівські золоті та срібні писанки
У селі Шаланки створювали писанки, особливість яких — нанесення орнаменту воском, а потім покриття його золотим або срібним напиленням. Орнамент масивніший, ніж у традиційній техніці, лінії товщі. Яйце могло бути як біле, так і коричневе. З часом ці металічні барви зеленіли (реакція на мідний купорос у фарбі), але від цього писанки ставали ще більш «антикварними». Ця техніка — досить локальна, властива саме Шаланкам. Цим писанкам уже понад 15 років, їх авторка Іда Адам.
Хустські мальованки
Тут варто згадати майстриню Марію Бабич з села Золотарьова. Її писанки зустрічаються в музеї ще з 1970-х років. Для розпису використовували яскраві фарби: туш, чорнила — для окреслення контурів, фарби для тканин. Зверху наносили лак, а потім декорували стрічками — все залежало від уяви майстрині.
Іршавські дряпанки
Майстриня Антоніна Ісак, уродженка Іршавщини, створила писанки в техніці дряпанки. Яйце спочатку варили у відварі з цибулиння, а для темнішого кольору додавали ще зелену шкірку недозрілого волоського горіха. Потім, коли яйце охололо, на його поверхні гострим предметом — цвяшком, голкою чи навіть ножем — вишкрябувався орнамент.
На яйцях переважають геометричні орнаменти: хрестики (як оберіг), ромби, трикутники, спіралі, елементи у формі літери «S». Часто зустрічаються сорококлинці — поділ яйця на десятки трикутників, найчастіше сорок, звідси й назва, що символізує захист і побажання щастя. Орнаменти — прості, але насичені сенсами. На дряпанках зображували також зірки, листя, сонце й квіти — все, що оточувало в повсякденному житті.