Казимир Гурницький — закарпатський вчений, письменник, сходознавець, дослідник праць Агатангела Кримського, викладач історичного факультету УжНУ. Його вірші та переклади увійшли до 41 випуску збірки «Між Карпатами і Татрами». Цей збірник видається з 2001 р. з ініціативи доцентки кафедри словацької філології УжНУ Тетяни Ліхтей, за участі перекладачів, студентів-словакістів та випускників кафедри.  

9 квітня в Ужгородському пресклубі засновниця й упорядниця серії презентувала новий випуск спільно з завідувачкою кафедри словацької філології Наталією Петріцою, художньою редакторкою, перекладачкою з польської Олександрою Козоріз. 

Казимир Гурницький перекладав твори словацької, польської, німецької, білоруської літератури

Доцентка кафедри словацької філології УжНУ Тетяна Ліхтей добре знала Казимира Гурницького:

– Це цікава та неординарна постать в історії Закарпаття. Минуло 100 років від дня його народження минулого року. Казимир Іванович народився на Хмельниччині  в родині, якій судилося пережити Голодомор, примусове переселення, Другу світову війну. Попри багато випробувань, залишився дуже добрим, щирим, відкритим, великим оптимістом, завжди налаштованим на позитив. Він десятиліттями викладав на історичному факультеті Ужгородського державного, а згодом  національного університету. 

Доцентка пригадала, як в роки її навчання чула від студентів-істориків, що вони між собою називали викладача лагідно «Казік» і завжди ретельно готувалися до занять – було соромно прийти до нього на пару непідготовленим. 

Літературна творчість для Казимира Гурницького була справжньою віддушиною, «люфтом у відкритий творчий космос», – за словами Тетяни Ліхтей. 

«Право на вічний неспокій», «Ікарові очі», «Земля у польоті», «На стикові тисячоріч», «Третє цвітіння», «В одвічнім колі дванадцяти», «В магії сакури» – на всі ці збірки дуже добре відгукувалися місцеві краєзнавці. За життя Казимир Іванович перекладав твори словацької, німецької, білоруської літератури, але найбільше — з польської, оскільки походив з польської родини. 

Був істориком за фахом, поетом – за покликанням

Казимир Гурницький перетлумачив доробок словацького символіста Івана Краска. 

Завідувачка кафедри словацької філології УжНУ, Наталія Петріца, яка теж займається перекладом, зазначила, що перекласти твори Івана Краска могла лише інша непересічна особистість, якою був Казимир Іванович: 

– Казимир Іванович хоч і не народився на Закарпатті, проте зробив вагомий внесок у життя нашого краю. Він був істориком за фахом, а поетом – за покликанням. Робити художній переклад прози доволі непросто, не кажучи вже про поезію. 

Олександра Козоріз, художня редакторка, перекладачка з польської, пригадала миті спілкування з Казимиром Гурницьким, його дружиною, коли працювала над збірками віршів:

– Із Казимиром Івановичем мені пощастило зустрітися, коли я редагувала його першу книжку. Для нього мало вагу навіть найменше слово. Він завжди телефонував, коли редагував текст. Дослівний переклад поезії – це як поцілунок через скло. Закарпатець кінчиками пальців відчував і польську, і українську мови.

Переклад лірики закарпатського письменника на словацьку здійснила Наталія Курах, випускниця словацького відділення УжНУ. 

Збірка «Між Карпатами і Татрами» вже стала брендом Закарпаття

Поет, публіцист, перекладач Василь Густі вважає збірку «Між Карпатами і Татрами» помітним явищем у літературному просторі Закарпаття і високо оцінює творчість К. Гурницького: 

– Я спілкувався з різними людьми з Польщі, Румунії, Словаччини, Угорщини. Всюди «Між Карпатами і Татрами» сприймають як бренд Закарпаття. У 60-70-х роках минулого століття про закарпатську поезію говорили як про «родзинку» регіону. Останні 20 років родзинкою закарпатської літератури вважають художній переклад. Я неймовірно вдячний, що існує ця серія. Тетяна Ліхтей залучила студентів, учених, відомих письменників. Тримаючи у руках  книжку Гурницького, згадую 1968 рік, коли вийшла праця «Право на вічний неспокій», а через декілька років – «Ікарові очі». Всі знали Казимира як історика. Він по-новому відкрив Агатангела Кримського. Але справжнім відкриттям стало, коли про нього заговорили як про поета. 

На презентації була присутня Евеліна Гурницька, онука відомого письменника, викладачка кафедри журналістики УжНУ. Вона подякувала упорядникам збірки, поділилася спогадами про дідуся. 

Наприкінці презентації Тетяна Ліхтей зазначила, що робота над упорядкуванням творчості закарпатського митця ще триває. Наприкінці заходу студенти словацького відділення Ужгородського університету декламували вірші Казимира Гурницького словацькою та українською мовами.