Генплан — це документ, який має засвідчувати довгострокові наміри розвитку міста, враховуючи інтереси його громадян та можливості збалансованого використання територій під різноманітні об’єкти інфраструктури. Однак, у першу чергу він має нести ідею та цінності міста.

Документ, який нам пропонує Ужгородська міська рада — не генплан міста, а елементарна спроба узаконити незаконні об’єкти, які вже збудовані або ще лише в планах конкретних осіб. Не зовсім легальні детальні плани територій (ДПТ), розроблені за останні роки, теж будуть освячені цим документом.

Одна з головних проблем нового генплану полягає в тому, що у ньому не враховано наслідки повномасштабного вторгнення та кількарічної війни. Всі базові розрахунки виконано на основі застарілих демографічних даних — не враховано різкий приріст населення Ужгорода за рахунок внутрішньо переміщених осіб. А це докорінно змінює потребу міста в школах, дитячих садках, медичних закладах, спортивних об’єктах, закладах культури, інженерній інфраструктурі та площах озеленення тощо.

Планування у цьому так званому плані відсутнє, є лише набір випадкових рішень, які здебільшого шкодять місту. В принципі, можна було б на цьому зупинитися. Але спробуємо все ж цю тезу більше розширити на прикладі територій та об’єктів нашої з вами історико-архітектурної спадщини та охоронних територій Ужгорода.

Історико-архітектурний опорний план

Розробці нового генплану повинно було передувати коригування історико-архітектурного опорного плану (ІАОП) — документа, що фіксує об’єкти культурної спадщини та встановлює певні обмеження щодо нової забудови. Це один із наріжних каменів генерального плану.

Існуючий ІАОП Ужгорода в частині визначення режиму використання зони регулювання забудови 1-ї категорії містить технічну одруківку. Ця одруківка стосується обмеження висотності і нею взаємовигідно користуються недобросовісні забудовники та посадовці міськради — в зоні регулювання забудови суворого режиму з’являються багатоповерхівки, яких там і близько не повинно бути. Також ІАОП містить ряд інших значних недоліків, які критично важливо усунути для збереження об’єктів культурної спадщини Ужгорода.

Розроблення нового генерального плану — це слушна нагода для актуалізації ІАОП, оскільки останній затверджується у складі генплану. Однак ми бачимо повне ігнорування цієї проблеми. Новий генплан легалізує й існуючі новобудови, що з’явилися завдяки недолікам ІАОП, і залишає ці шпарини для зловживань у майбутньому.

Ми вимагаємо спочатку відкоригувати ІАОП, а далі внести ці зміни в генеральний план. Лише так ми матимемо шанс на збереження історико-архітектурної спадщини Ужгорода.

Ущільнення забудови центру міста та «децентралізація»

Чехословацькі урбаністи, які здійснили максимально делікатне втручання в існуючий після Великої війни характер Ужгорода в 1919–1938 роках, зберегли його людиноцентричні пропорції та додали рекреаційні зони. Після цього Ужгород довго носив статус одного з найбільш зелених, мальовничих та туристично привабливих міст України. Та найголовніше — чехословацькі урбаністи застосували сучасну концепцію декількох центрів, яка розвилася в Європі на початку 1920-х років. Таким чином вони зберегли історичний центр майже без перебудов, а також розвинули як другий центр ще одну ринкову площу (тоді пл. Масарика, нині — пл. Петефі) та створили з нуля ще один центр — адміністративний, на Малому Ґалаґові. Збудувавши поряд урядові будівлі з житловими, та грамотно наситивши зеленими зонами і рекреаційним променадом, тогочасні фахівці збагатили і підкреслили свій концептуальний план, основною цінністю якого є людина.

Такий ще один центр в сучасному місті хаотично організувався через велику щільність населення та наявність транспортної, комерційної, освітньої та рекреаційної інфраструктури в районі ТЦ «Токіо». Так само утворилися певні центри навколо великих площ та базарів міста. Однак, жодної свідомої спроби формування нового центру кварталу за останні 50 років не відбулося.  Зараз ми бачимо дуже агресивне намагання втиснути в уже існуючий пропорційний адміністративний центр Малий Ґалаґов тисячі квадратних метрів нових житлових площ. Попри те, що нове будівництво на території пам’ятки має бути строго регламентоване.

Також спостерігаємо, як історичне ядро міста забудовується гігантськими торговельними центрами, зокрема на місці колишньої «Корони» та міського кінотеатру. Ущільнення забудови продовжується і за новим генпланом — на початку вулиці Волошина вже позначено велику внутрішньоквартальну ділянку як територію установ і підприємств обслуговування, що може свідчити про наміри її забудови.

Така суперконцентрація будов навантажує міські інженерні мережі, насичує центр міста автівками, стимулює затори та катастрофічно впливає на екологію міста. На жаль, можливості децентралізації та створення нових кластерів міського активного життя вже практично втрачені, оскільки в межах Ужгорода площа резервних територій близька до нуля — все поділено і хаотично забудовано в останні роки.

Малий Ґалаґов і охоронна зона пам’ятки містобудування

Існує поняття «буферної зони» пам’ятки — «території навколо об’єкту всесвітньої спадщини, що забезпечує охорону цілісності та автентичності видатної універсальної цінності цього об’єкта та у межах якої встановлюється відповідний режим використання». Тобто, нове будівництво впритул до охоронної зони неприпустиме взагалі, в межах буферної зони це може бути не домінуюча та не екрануюча забудова.

Якою ми бачимо на пропонованому Генплані потенційну буферну зону Малого Ґалаґова, об’єкту, що вартий номінації до списків світової спадщини ЮНЕСКО?

Узаконення скандальної забудови на території пам’ятки Малий Ґалаґов, впритул до скверу біля Закарпатської ОВА за адресою Собранецька 43б, яка перевищує висотність оточуючої забудови на кілька поверхів. Ба більше, на генплані позначено лише частину цієї велетенської будівлі і складається оманливе враження, що ділянка забудована лише частково, а не повністю. З якою метою це зроблено? Можливо тому, що є невідповідність із максимально допустимим відсотком забудови ділянки?

Таке ж просування узаконення ще більш скандального будівництва 47 м (!) житлового комплексу, що зараз ведеться за адресою Закарпатська, 1д (Митна, 1д). На генплані ця будівля вже позначена як існуюча, хоча будівництво лише почалося, і вона не введена в експлуатацію. Проєкт вже частково поглинув  зелені зони біля гуртожитків УжНУ. Але, згідно планів забудовника, які підтримала містобудівна рада і були протиснені на консультативній раді при ОВА, паркомісця мають бути на території Ротарі парку. Ужгородці чітко  висловили свою думку з приводу цього беспрецедентного за розміром апетитів і висотністю об’єкту. Зініційоване Олександром Ровняком звернення до Мінкульту і міськради проти цього будівництва набрало рекордні 1700+ підписів. Міськрада звернення проігнорувала.

Це ще не все. Даний генплан легалізує будівництво житлового об’єкту на 30 квартир всередині одного з житлових блоків на Малому Ґалаґові (вул. Собранецька — вул. Франтішека Крупки (Ломоносова). Це повна ігнорація Закону України про охорону культурної спадщини та псування автентичних пропорцій забудови, а отже і пам’ятки. З досвіду ми знаємо, що в процесі будівництва кількість квартир і поверхів можуть додатися.

«Захищати територію навколо історичних пам’яток» — це одне із семи правил маніфесту Афінської хартії з охорони культурних пам’яток, яку підтримує і Україна. І це стосується всіх пам’яток, не лише ЮНЕСКО. Тобто, цивілізований світ майже 100 років це правило не піддає сумніву. А Ужгородська міська рада дозволяє будувати багатоповерхівки навіть в охоронній зоні пам’ятки.

Агресивні втручання новим будівництвом в територію Малого Ґалаґова знищать його туристичний потенціал та будь які намагання зберегти унікальну пам’ятку містопланування. До речі, саме зараз Україна та наша архітектурна спадщина викликають інтерес і підтримку. Днями було проанонсовано, що пам’ятка харківського конструктивізму Держпром може бути внесена до Списків ЮНЕСКО за прискореною процедурою. У 2023 році пришвидшено внесли до Списків центр Одеси. Ужгородська ж міська рада хоче залишити Ужгород без майбутнього в цьому питанні.

“Блакитні лінії” та їх відсутність

Однією з ключових проблем новобудов Ужгорода є перевищення висотності, коли нова будівля домінує над уже сформованим оточенням. Ця біда стосується не лише пам’яткоохоронних територій та історичного ареалу, коли новобуди грубо втручаються в історичне середовище, псують видові перспективи, екранують пам’ятки тощо. Проблема актуальна і для інших частин міста, в яких посеред малоповерхової садибної забудови може несподівано вирости локальний хмародер на 16 поверхів — як це зараз відбувається з будівництвом по вулиці Капушанській навпроти цвинтаря.

В нових державних будівельних нормах (ДБН) введено поняття «блакитні лінії» — це обмеження, які регулюють силует і висотність забудови та сприяють збереженню гармонійного вигляду міста. Блакитними лініями із вказанням граничної висоти будівель у метрах окреслюють окремі квартали та ділянки. Однак серед графічних матеріалів проєкту нового генплану ми не знайшли нічого подібного. Важливу проблему проігноровано.

У 2020 році робочою групою при Закарпатській ОДА щодо включення Малого Ґалаґова до списків світової спадщини ЮНЕСКО було визначено перелік об’єктів, які мають увійти до складу цього комплексу. Серед цих об’єктів є і міст Масарика, однак проєкт нового генерального плану повністю ігнорує цей факт. Згідно з генпланом заплановано повністю реконструювати цей інженерний об’єкт, який ще не є пам’яткою де-юре, але є нею де-факто. Перебудований міст матиме більше смуг для руху авто, але позбудеться пішохідного руху. Натомість для пішоходів запланували звести новий міст по осі площі Народної — знову ж таки, ігноруючи існуючу пам’ятку містобудування та потенційний об’єкт ЮНЕСКО.

Існуюча ситуація в районі мосту Масарика та нова схема організації руху

Але чи вирішить розширення мосту Масарика проблему транспортних заторів? Адже питання не лише у низькій пропускній спроможності мосту. Чи враховано фактор складних кільцевих розв’язок з обох сторін мосту зі значною кількістю конфліктних точок, які сильно уповільнюють рух транспортних потоків? Питання риторичне. Взагалі, збільшення кількості смуг не є універсальними ліками від заторів. Навпаки — такі «прості рішення» можуть провокувати збільшення трафіку, викликати так званий індукований попит, і призводити до ще більших заторів.

Згідно зі схемою вулично-дорожньої мережі, яка є складовою генплану, розширення мосту Масарика вимагатиме нової транспортної розв’язки навколо Ротарійського скверу. За логікою це має бути кількасмугове асфальтове полотно з великими радіусами поворотів, щоб не уповільнювати рух — частина вулиці Митної та нова вулиця Закарпатська, прокладена замість колись вузької пішохідної паркової доріжки.

Це все неможливо реалізувати без зменшення площі скверу та вирубування десятків дерев. Відповідно до цієї ж схеми затишний сквер на площі Лаборця теж заплановано перерізати прямою магістральною вулицею. Чи готове місто попрощатися з існуючим мостом Масарика та частинами кількох скверів задля таких сумнівних рішень?

Очевидно, що Ужгород має дуже серйозну проблему із перенасиченням автівками і нездатністю вуличної інфраструктури переварити таку кількість транспортних засобів. Місто стоїть в години-пік. Але не потрібно бензином гасити пожежу. Ця проблема потребує стратегічного та системного підходу і дуже непопулярних рішень — зокрема максимального витіснення приватних автівок з центру міста, скорочення паркомісць та мораторій на будівництво підземних паркінгів у історичному ареалі. І не обов’язково нищити об’єкти культурної спадщини та сквери, а також ставити під загрозу внесення Малого Ґалаґова до списків ЮНЕСКО через будівництво нового пішохідного мосту.

Загальне враження після аналізу проєкту генплану

Загрозливою виглядає ситуація практично в кожному мікрорайоні міста. Забудовники і міськрада хочуть збільшити житловий фонд на 41,0%, що може спричинити колапс системи каналізаційних та очисних споруд. Приклад ми бачили біля тієї ж Собранецької, 43б. Натомість соціальна інфраструктура, зокрема садочки і школи не відчули на собі такого розмаху в плануванні. Ми не фахівці в цьому питанні, тож просто радимо подивитися на ці цифри всім ужгородцям і зробити висновки.

При повній відсутності ідеї, логіки та здорового глузду в цьому генплані додається зневага до пам’яті. На жаль, не має охоронного статусу, однак, має історичну цінність цвинтар на вул. Капушанській. Також це єдиний клаптик зелені на максимально загазованій вулиці. Міськрада, попри думку громадськості, планує змінити призначення ділянки цвинтаря з могилами, які досі відвідують родичі, та поставити під загрозу єдиний острівець зелені. Невже ці дії, що суперечать політиці пам’яті в європейських містах,  чергове ламання громадськості об коліно — аби у мешканців апарт-готелю поруч був «гарний» краєвид?

Також мусимо згадати і про здоров’я. Як зауважують творці цього диво-плану, «є значний дефіцит в усіх нормативних показниках по фізкультурно-спортивних установах». Отже, необхідно одразу ж знищити єдині в центрі міста відкриті тенісні корти і збудувати натомість в охоронній зоні Ужгородського замку чергову багатоповерхівку?

Запитання виникають  на кожному сантиметрі мапи цього документу.

Будь ласка, придивіться, що саме не так з вашої сфери компетенцій або поруч із вашим будинком (чи навіть у вашому дворі) та прийдіть на громадські слухання 7 лютого о 13:00 до міськради зі своїми зауваженнями.