Петро Сарваш —  ужгородець, архітектор, колишній головний архітектор Ужгорода (2014), засновник ГО “PRO URBE”, мета якої збереження і відновлення історичного обличчя Ужгорода; дійсний член Міжнародної ради з охорони пам’яток та історичних місць (ІКОМОС).

 «Продовження виконання (завершення) робіт із розроблення проєкту містобудівної документації «Внесення змін до генерального плану м. Ужгород (у частині актуалізації вихідних даних та проєктних рішень)»

1. Демографічний прогноз.

По-перше, вихідна інформація у текстовій частині проєкту подається станом на 01.01.2023 рік, тобто коли пройшли вже 2 роки повномасштабної війни, й реальна чисельність населення Ужгорода практично подвоїлась. По-друге, розробники генплану оперують прогнозами … поступового зменшення кількості населення до 2041 року аж до 107,3 тис. Тобто, всі  базові розрахунки територіальних потреб зроблені на основі цієї цифри. І вже це є підставою відхилити документ.

2. Житлова забудова.

Звичайно, базуючись на хибних демографічних прогнозах, згаданих вище, ми вже забезпечені житлом, хоча ніхто ніяких розрахунків ніде не представляє. Кажуть, що «вільні від забудови території, на яких можливе багатоквартирне будівництво, мають площу близько 46,64 га» і що «багатоквартирне будівництво також передбачене на територіях (площею близько 62,58 га) колишніх, не функціонуючих, об’єктів промисловості та транспорту, громадської забудови, на які розроблені й затверджені детальні плани територій, що передбачають зміну цільового призначення». У тут ключова фраза “затверджені детальні плани територій”. Тобто ще не маючи генплану, уточненням якого мають бути детальні плани територій, у нас практично на всі передані під забудову частини міста, вже є гриф “затверджені”. Невже вони всі відповідають чинному генплану 2004 року? Більша частина точно ні, бо і у 2004 році не проєктували розвиток міста, а фіксували вже скоєні містобудівні перетворення.

В Таблиці 2. «Площадки нового багатоквартирного будівництва у м. Ужгород на розрахунковий строк» із сорока позицій тільки в чотирьох випадках досі не розроблений і не затверджений детальний план території. І більшість з цих територій або вже освоєні, або активно освоюються. Тоді навіщо цей генплан? Сумнівно, що міська рада замовляла коригування 4-х майданчиків та семи гектарів вибіркових ділянок, які складають всього 13,35% території. Тоді в чому проблема? А проблема в тому, що детальні плани, розробленні та затверджені супереч чинного на той час генплану 2004 року, є все-таки не зовсім легітимними, інакше ніхто б не старався їх узаконити таким чином.

Ба більше, виявляється, що до кінця розрахункового періоду, тобто до 2041 року, житлова забезпеченість в місті виросте аж на 35,5%, а на душу кожного ужгородця буде припадати (не повірите!) – 37,8 м2 площі житла. Це ж фантастика! Ви знаєте хоча б одну розвинуту країну з такими високими показниками? Та біда в тому, що розвиток, який базується на завідомо хибних прогнозах, обов’язково призведе до містобудівного колапсу. Як зазначено в пояснювальній записці, резервних територій Ужгород вже не має. Освоєння тих 40 майданчиків вже або відбулося, або активно відбувається і завершиться в найближчі 4-5 років. А що буде потім, розробники генплану нам не повідомляють, прикриваючись вихідними даними, які їм надало від імені міської ради управління містобудування.

3. Заклади освіти

Тут знову треба зважати на базовий показник – демографічний прогноз, згідно з яким нам бракує всього лиш  640 місць в дошкільних закладах. Міська рада великодушно пропонує будівництво аж 9 садочків на 1490 місць. Хоча реальна ситуація сьогодні свідчить, що проєктувати треба втричі більше місць! Зі школами також проблема величезна. Навчальні заклади міста тріщать по швах: працюють у дві зміни, а класів з нормативною чисельністю учнів просто не існує.  Яке рішення нам пропонують згідно з новим генпланом? Дві резервні території. Аж дві! Перша: по вул. Загорська – вул. Івана Франка (на 760 місць, 2,75 га) та друга: по вул. Олени Теліги – вул. Мінська (на 810 місць, 2,90 га). Звісно, ще на садочки якось можна було вмовити ініціаторів комерційних проєктів будівництва житла (бо квартири краще продаються, якщо поряд є дошкільний заклад), а школи потребують значно більшої території, і їх не хочеться віддавати. Але за демографічними розрахунками, згаданими вище, все добре.

Ще варто сказати, що за тими ж прогнозам, кількість молоді в відсотковому відношенні буде зменшуватися, в першу чергу, внаслідок росту кількості пенсіонерів. Правда, про будинки для людей похилого віку теж нічого не сказано. Тож, пропоную напівпусті школи частково передати в їх користування.

4. Заклади охорони здоров’я

Пишуть, що «місткість лікарень та поліклінік для обслуговування проєктної чисельності населення міста та області є достатньою». Мусимо повірити, що на прогнозований 107-тисячний Ужгород та область цього досить. Цікаво б знати думку керівників цих закладів. Хоча розробники генплану погоджуються з тим, що все-таки «можливий подальший розвиток поліклінічних закладів (стосується насамперед амбулаторій загальної практики сімейної медицини (АЗПСМ)) у нових кварталах багатоквартирної забудови (вбудовано-прибудованими у проєктні житлові багатоквартирні будинки). Це дозволить поліпшити рівень медичної допомоги, наблизивши її до мешканців різних мікрорайонів міста». Звичайно, на комерційній основі, викупивши або орендуючи приміщення в забудовника.

5. Фізкультурно-оздоровчі й спортивні споруди

«За розрахунками на розрахунковий строк в місті є значний дефіцит в усіх нормативних показниках по фізкультурно-спортивних установах (крім спортивних залів). Враховуючи, що території для їх розміщення відсутні, будівництво нових фізкультурно-спортивних установ можливе на територіях проектної громадської забудови (це можуть бути спортивні (тренажерні) зали та плавальні басейни приватної власності)». Про яку проєктну громадську забудову ми говоримо? Чому вже затвердженими детальними планами це не було передбачено? Хоча 1625 квадратних метрів площі підлоги в спортзалах в них набралось. Це аж 3 баскетбольні, або 2 гандбольні майданчики.

Йдемо далі: «Аналіз розміщення та функціонування плавальних басейнів по містах України показує доцільність розміщення одного 25-метрового басейну на не менше 50 тис. осіб». Не розрахунок – аналіз. Тобто 37,8 квадратних метрів на мешканця це норма (дійсно добре, тільки нереально), а один басейн на менш ніж 50 тисяч населення, тобто аж три штуки на Ужгород вже зажирно? Двох вам достатньо! Правда, де вони передбачені, невідомо. А 50-ти метровий, муніципальний,  повнометражний басейн місту взагалі не потрібний? Нехай ужгородці їздять в Кішварду, якщо хочеться поплавати. І тут все зрозуміло, муніципальний басейн, з одного боку,  конкуренція комерційним (хоча і їх в нас катастрофічно мало), з іншого – «з’їдає» забагато площі.

Але у генплані вказано, що «також даним проєктом пропонується розміщення площинних спортивних споруд у проєктних зелених насадженнях загального користування». Але,  території для їх розміщення цих спортивних споруд відсутні, й що мається на увазі під “проєктними зеленими насадженнями загального користування”, невідомо.

6. Заклади культури та мистецтва, культурно-видовищні та дозвіллєві

Як на мене, то цей пункт — вершина цинізму. Хоч автори генплану визнають,  що подібних закладів по розрахунках (все ще на 107 тис. прогнозованих мешканців) нам не вистачає, але пропонують їх і не додавати.

«Слід зазначити, що існуючий рівень попиту населення в закладах культури та мистецтва, які є обов’язковими при проектуванні, значно знизився через науково-технічний поступ і доступність видовищно-просвітницьких послуг.

Не користуються попитом населення послуги культурно-видовищних та дозвіллєвих закладів; попит щодо послуг бібліотек знижує розвиток цифрових технологій (інтернет, рідери). Тому існування та будівництво нових культурно-мистецьких закладів буде залежати від попиту і, відповідно, від підприємницьких ініціатив. На розрахунковий строк передбачається, що існуючі установи культури і мистецтва залишаться «базовим каркасом» щодо культурного життя в місті.

 Інші об’єкти культури і мистецтва можуть бути розміщені на територіях проектної житлово-громадської забудови».

Ужгород, це, мабуть, єдиний в країні обласний центр, який не має нещодавно побудованого ні концертного чи виставкового залів, ні сучасної бібліотеки чи театру. Виявляється, все це й не треба будувати, бо це “не має попиту серед населення”. А як вони можуть бути популярними, якщо їх просто немає. До якої ступені деградації збираються нас довести шановні столичні проєктанти разом з очільниками міста, позбавивши навіть перспективи мати нормальний культурний простір?

7. Підприємства торгівлі, харчування та побутового обслуговування.

Торговими площами ми забезпечені на декілька поколінь вперед, але до всього додаються ще 12 500 квадратних метрів. Чи потрібно нам стільки? Пояснюється це адаптацією до ринкових умов, які, як ми знаємо, постійно змінюються. Світовий досвід показує, що безконтрольність цих процесів нерідко призводить до небажаних наслідків.

8. Планувальна організація території

Тут йдеться про вдосконалення радіально-кільцевої системи та про створення високоякісного відкритого громадського простору вдовж р. Уж. Але насправді у проєкті генплану на багатьох сторінках з повторами та суперечностями, немає нічого конкретного, хоча є деякі моменти, які насторожують та потребують ретельного вивчення. Це в першу чергу стосується кварталів реконструкції або зміни цільового призначення наявної садибної забудови під багатоквартирну забудову.

9. Містобудівні обмеження

Як виявилось, «Схема містобудівних обмежень забудови», на якій показані блакитні, зелені та жовті лінії забудови не розроблялася. Є деякі пояснення цьому, але головний регуляторний механізм забудови міста – «План червоних ліній» тільки пропонується відкоригувати. Тобто в разі прийняття генплану й цього плану в нас його не буде. Цікаво, яким чином буде визначатися управлінням містобудування при видачі містобудівних умов та обмежень відношення проєктованої забудови до червоних ліній, якщо вони не зафіксовані документально?

Нагадуємо, що громадські слухання щодо проєкту генплану Ужгорода розпочнуться 7 лютого о 13:00 в Ужгородській міськраді.