В Ужгороді відбулася “Битва вертепів”

У січневий суботній холодний тьмяний день в ужгородському Падіюні – різнобарвно, яскраво й тепло від усмішок та різдвяних колядок. Тут сьогодні проходить пластунська «Битва вертепів», на яку з’їхалися пластуни із 5 закарпатських станиць: з Мукачева, Довгого, Тересви, Хуста та власне з Ужгорода.

«Битву вертепів» цього року проводять уже втретє, традицію проведення заходу закарпатські пластуни перейняли від київських друзів. Змагання на найкращий вертеп проводять у січні щоразу в іншому місті: минулого року переможцями «Битви», яка пройшла у в Довгому, стали пластуни ужгородської станиці. Тож цьогоріч її приймає обласний центр.

Чорт-росіянин, Пам’ять та герої українського епосу від мукачівських пластунів 

Першими свій вертеп глядачам представляє команда з Мукачева, відкриваючи виступ повстанською колядкою «Сумний Святий вечір». Вертеп мукачівців – стилізований: в ньому немає Ірода, царів чи пастушків. Але є дід із бородою, який через важкі трагічні воєнні події не хоче святкувати Різдво. Є ангели й колядники з Різдвяними зірками, які приходять до діда з бабою і переконують, що святкувати обов’язково треба. Адже допоки люди колядують – світ стоїть.

Є чотири представники українського героїчного епосу – київський князь, козацький гетьман, воїн повстанської армії та вояк ЗСУ. А ще є чорт у вигляді росіянина з пляшкою горілки та гармошкою, який заважає українцям відзначати Різдво.

Виховниця пластової станиці Мукачево Тетяна Когутич розповідає: вперше соціальні елементи, характерні для певного часового періоду, почали з’являтися в українських вертепах у XVIII столітті. Тож готуючи сценарій до Різдвяного вертепу вона додає до нього сучасних антисоціальних персонажів, що намагаються відібрати в українців свято. Минулого року таким персонажем був Ірод-путін, нині ж у вертепі мукачівців з’явився інший персонаж – росіянин.

В якийсь момент на сцену виходить Пам’ять – дівчина у вінку та з дзвіночком. Зі сцени вона нагадує присутнім: сьогодні живі можуть славити народження Ісуса лише завдяки жертвам тих, хто віддав життя і нині продовжує битися за Україну.

«У пластових гуртках є діти, чиї батьки воюють або воювали, є ті, чиї батьки були поранені. Ми повинні завжди нагадувати про підтримку родин полеглих захисників та рідних тих, хто нині воює. На Різдвяні свята ми ходили колядувати з дітьми по хатах. І люди часто на колядку «Сумний Святий вечір», на присутність у вертепі Пам’яті реагують сльозами та дякують. Тобто діти не лише несуть Святу вість до людей, але й почасти виконують соціальну місію», – каже Тетяна Когутич.

Заборонений совєтами традиційний вертеп із Хуста 

Автентичний бетлегем привезли на «Битву вертепів» пластуни з Хуста. З цим театралізованим дійством з нагоди Різдва колядники вітали людей ще за радянських часів, коли вертепи були під забороною, розповідає виховник пластової станиці Хуст Юрій Сарваді: «З таким бетлегемом ще мій батько колядував, потім я, а тепер і мої діти. Це наш традиційний автентичний різдвяний сценарій, і я дуже хочу його зберегти».

Пластова станиця у Хусті існує вже 10 років, і свого часу зародилася саме з колядницького колективу. Команда місцевих ентузіастів щороку збиралася незадовго до Різдва, аби підготуватися до віншувань на свята, а згодом на основі цієї команди виник перший пластовий гурт.

В основі автентичного сценарію бетлегему – три пастирі, дід та 2 ангели. Залежно від кількості колядників, можуть додаватися й інші персонажі, як от чорт, циганка чи жид. Центральний атрибут дійства – макет церковки, який також дістався Юрію Сарваді «у спадок» ще на початку 90-х років від колядників-попередників.

З віншуванням, які представляють на «Битві вертепів», хустські пластуни щороку також ходять до людей, вітаючи їх із Різдвом. Старші діти можуть ходити два дні поспіль, обходячи за день по 20-25 хат. Разом із вітаннями колядники несуть у кожну оселю й Вифлеємський вогонь миру. Ось і тепер символічний вогонь миру – запалену тендітну свічечку – передають у залу з побажаннями миру, затишку й добра.

Переможний вертеп із Тересви. Пластування у пам’ять про батька

Переможцем цьогорічної «Битви вертепів» за результатами усіх виступів стала команда пластової станиці Тересва. Традиційний вертеп, доповнений елементами сучасності, в Ужгороді представляли одразу 18 тересвянських пластунів. Театралізоване дійство – сюжетна багатолюдна постановка: з харизматичним кривавим Іродом та воїнами, Марією з Ісусом на руках, Сонцем і Місяцем та пастушками.

До виступу дітей готувала Ярослава Бенчак – дружина полеглого у війні Віталія «Тура» Бенчака. За життя чоловік був громадським активістом, активним учасником Помаранчевої Революції та Революції Гідності, а у 2014-2015 році воював в АТО на Донбасі. У перший же день повномасштабної війни Віталій як доброволець «Карпатської Січі» став на захист України. Восени 2022 року – загинув на Донеччині, виконуючи бойове завдання.

Після загибелі батька його донька й син Юлія та Богдан у пам’ять про тата вступили до Пласту. Пластову присягу складали на прапорі, яким була вкрита труна Віталія в момент останнього прощання… Нині ж Юлія та Богдан разом із мамою приїхали до Ужгорода у складі пластового вертепу.

Пані Ярослава каже: підготовка до «Битви вертепів» стала логічним продовженням волонтерської коляди, яку вони з чоловіком започаткували у 2018 році. Тоді вони з командою ветеранів АТО й волонтерів зорганізувалися в гурт і в період різдвяно-новорічних свят колядою збирали кошти на дрони й для підтримки дружин військових. Після загибелі Віталія Бенчака волонтерську коляду щороку починають з могили полеглого Героя, а відтак несуть благу звістку селами району.

Сценарій для коляди, з якою тересвянські пластуни приїхали до Ужгорода, готували, опрацьовуючи безліч уже наявних: «Збирали потрохи і там, і тут, адаптовували, щоб підійшов саме для нас, додали трохи елементів сучасності – щоб передати світлі відчуття особливої миті народження Ісуса», – каже Ярослава Бенчак.

Зрештою, саме вертеп станиці Тересва за рішенням журі й здобув перемогу у цьогорічній «Битві вертепів». Тож наступного року захід пройде вже на Тячівщині.