Ужгородці виходили на прогулянки та демонстрували обновки
Майже півстоліття тому Ужгород був значно меншим за сучасний, але водночас і більш змістовним.
Нові гастроном і кафе «Білочка» тільки відкривалися і виглядали дуже привабливо. У їхніх вітринах з’являлися білочки та папуги. На ринку поряд розташовувалися компактні капітальні цегляні прилавки, де мешканці навколишніх будинків продавали свої продукти. Поруч був комісійний магазин меблів, кафе та інші невеликі крамнички.
Вечори на Корзо
У ті часи автомобілів було мало, повітря було чистим. Діти могли спокійно кататися на триколісних велосипедах, і ніхто їм не заважав. Але ввечері центральні вулиці міста були заповнені людьми. Ужгородці щовечора виходили на прогулянки – переважно набережними та Корзо, тоді відомими як вулиця Суворова. Ліхтарі освітлювали вулиці, а люди показували себе та розглядали знайомих.
Таке спілкування було схоже на зустрічі випускників, але відбувалося воно щодня. Місто було удвічі менше за сучасне, тому всі знали один одного. Це створювало сільську етику, більш патріархальну та відкриту. Замість сучасних гаджетів люди використовували транзисторні приймачі.
У контексті теми нагадаємо про поливаний понеділок: традиція очищення водою та весняної радості.