Новий професійний шлях українки у Словаччині
41-річна мешканка Ужгорода Віталія Шукальова стала яскравим прикладом успішної адаптації за кордоном. На сьогоднішній день вона є єдиною жінкою з України, яка офіційно працює водійкою трамвая у словацькому місті Кошице. Ця зміна діяльності стала для неї не просто пошуком заробітку, а реалізацією давньої дитячої мрії у новій країні.
Протягом п’ятнадцяти років Віталія працювала в рідному Ужгороді вихователькою у дитячому садку та професійною психологинею. Окрім основної роботи, вона присвячувала багато часу догляду за літнім батьком свого чоловіка. Рішення про переїзд до Кошице було продиктоване прагненням об’єднати родину. Її чоловік на той момент уже десять років працював у Словаччині, а батьки жінки також виїхали з України раніше.
Переїзд разом із дітьми до близьких став логічним кроком для всієї сім’ї. Попри можливість підтвердити свої українські дипломи про освіту та продовжити педагогічну практику, Віталія вирішила спробувати щось абсолютно нове. Вона сприйняла зміну місця проживання як шанс почати життя з чистого аркуша та змінити фах.
Від дитячих мрій до реальної кабіни трамвая
Як зізналася Віталія у коментарі для видання novyny.sme.sk, з самого дитинства її захоплювали великі машини та залізниця. Вона мріяла стати машиністкою потяга, з цікавістю спостерігаючи за локомотивами під час подорожей із дідусем. Хоча шлях до залізниці виявився складним, доля підказала інший варіант у сфері міського електротранспорту.
Ідея спробувати себе в ролі водійки трамвая з’явилася завдяки родичу. Брат її чоловіка, який тривалий час працював водієм автобуса в Кошицях, запропонував Віталії пройти навчання. Маючи водійське посвідчення категорії B, українка звернулася до місцевого транспортного підприємства (DPMK) для проходження спеціалізованих курсів.
Процес навчання та особливості робочого графіка
Професійна підготовка майбутньої водійки була ґрунтовною та тривала близько шести місяців. Програма включала ретельний медичний огляд, складні психологічні тести та фахові транспортні іспити. Після завершення навчання Віталія отримала офіційний дозвіл на керування всіма чотирма типами трамвайних вагонів, що наразі курсують вулицями Кошице.
Робочий графік водійки передбачає чотири робочі дні з різними змінами та наступні два вихідні для відпочинку. Найскладнішими є ранкові виходи на маршрут. У такі дні Віталія прокидається о 3:20 ранку, щоб уже о 3:50 бути в депо та приймати трамвай. Ранні рейси є надзвичайно відповідальними, адже саме вони забезпечують доїзд перших пасажирів до роботи.
Людські взаємини та соціальна місія
Особливе місце в роботі українки посідає щоденне спілкування з мешканцями міста. Вона з теплотою розповідає про приємні моменти, які додають наснаги у непростій професії. Наприклад, на зупинці в мікрорайоні “Язеро” її постійно чекає пасажир, який щиро радіє зустрічі та іноді пригощає водійку печивом на знак вдячності.
Віталія проявляє особливу турботу про пасажирів з обмеженою мобільністю. Вона завжди готова зачекати літніх людей або осіб із ходунками чи милицями, які намагаються встигнути на транспорт. На її думку, людяність та терпіння є невід’ємними рисами професійного водія громадського транспорту.
Колишня ужгородка висловлює щиру подяку Транспортному підприємству міста Кошице за наданий шанс та довіру. Зараз вона з нетерпінням очікує на 1 червня — Міжнародний день захисту дітей. У Словаччині існує добра традиція, коли водії в це свято виходять на маршрути в костюмах казкових героїв, створюючи святковий настрій для малечі та дорослих.
У контексті теми нагадаємо про нова петиція до влади Ужгорода: вирішити проблему нерівномірного розвитку районів.