Ужгород з глибоким сумом попрощався з 35-річним Олександром Тарнаєм, позивний «Терен», справжнім патріотом і захисником України, який віддав своє життя за свободу та незалежність нашої держави. Його героїчна загибель 13 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання стала непоправною втратою для всієї громади.
Олександр Олександрович Тарнай народився 28 лютого 1990 року в мальовничому місті Ужгород. Він був випускником місцевої школи №2, а згодом здобув вищу освіту на факультеті туризму, демонструючи свою жагу до знань та прагнення до саморозвитку.
За словами близьких, Сашко, маючи вищу освіту, до початку війни займався улюбленою справою – встановлював сцени, професійне світло та якісний звук для різноманітних масових заходів. Його талант і професіоналізм були затребувані не лише в Україні, а й за кордоном, де він супроводжував концертні триб’ют-шоу та співпрацював з відомими світовими виконавцями, такими як легендарні «Scorpions» і «Metallica», що свідчить про його високий рівень майстерності.
Варто зазначити, що Олександр не був новачком у військовій справі. У 2015–2016 роках він вже проходив службу в зоні АТО, де виконував обов’язки артилериста в складі іншої бригади, отримавши цінний досвід і загартувавши свій бойовий дух. З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну, Олександр одним з перших, сповнений рішучості та патріотизму, добровільно з’явився у військкомат і висловив бажання приєднатися до лав 128-ї ОГШБр. Незважаючи на пропозиції служити в артилерійському підрозділі, де, можливо, було б трохи безпечніше, Сашко свідомо обрав піхоту – гірсько-штурмову роту, прагнучи бути там, де найважче і найнебезпечніше. Його підрозділ відзначався високим професіоналізмом і ефективністю, тому їх часто направляли в найгарячіші точки фронту.
Олександр проявив себе як справжній герой, зупиняючи ворожі колони в перші тижні війни поблизу Запоріжжя, беручи активну участь у штурмових діях на Херсонщині та утримуючи надзвичайно важку оборону в Бахмуті. Він також звільняв українські села під час контрнаступу на Запоріжжі, демонструючи неабияку мужність і відвагу в ближніх боях, коли ворог знаходився у безпосередній близькості. На жаль, за час служби Олександр отримав п’ять поранень, а також численні контузії, серед яких дві призвели до розриву барабанних перетинок, що свідчить про надзвичайну інтенсивність бойових дій, у яких він брав участь.
Побратими згадують Сашка як надзвичайно спокійну, відповідальну і завжди готову допомогти людину. Завдяки своєму оптимізму, почуттю гумору та позитивному настрою, він умів знімати напругу перед небезпечними завданнями, підтримуючи бойовий дух товаришів. Саме тому його поважали і любили в підрозділі.
Жахлива трагедія сталася 13 лютого вночі. Олександр, ризикуючи життям, доставляв на пікапі піхотинців на позицію, а також необхідне провізію та боєприпаси. Через потепління і дощ ґрунтова дорога перетворилася на непрохідне болото. Під час проїзду балкою одна шина пікапа злетіла, і машина застрягла. Хлопці, швидко зорієнтувавшись, відбігли в укриття, а Сашко, діючи оперативно, викликав по рації КЕТЛ (легкий тягач). На жаль, ворог виявив їхнє місцезнаходження і відкрив вогонь з артилерії. Хоча хлопці не постраждали, Олександр, який знаходився біля машини, загинув, намагаючись не втратити жодної секунди до прибуття допомоги. Його відданість обов’язку та відповідальність врятували життя побратимів.
Офіцер 128-ї ОГШБр Ярослав Галас з глибоким сумом написав про загиблого героя, відзначаючи його незламний характер і жертовність.
За свою віддану службу та виявлену мужність Олександр Тарнай був удостоєний численних державних та відомчих нагород, які стали визнанням його героїзму та внеску в захист України:
– відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»;
– медалі «Незламним Героям російсько-української війни», «Золотий тризуб», «За поранення» («За жертву крові в боях за волю України»), «Хрест Сухопутних військ»;
– Почесний нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ «За службу».
Чин похорону відбувся на площі Народній, де попрощатися з героїчним воїном зібралися рідні, друзі, бойові побратими, мешканці міста та міський голова Ужгорода Богдан Андріїв, щоб віддати шану його подвигу.
Під час скорботної церемонії було зачитано пам’ятний лист від Головнокомандувача Збройних Сил України генерала Олександра Сирського, який став виявом глибокої вдячності за самовіддане й жертовне служіння Олександра Тарная в лавах ЗСУ.
Поховали Олександра Тарная з усіма військовими почестями на Пагорбі Слави, місце, де знайшли останній спокій герої, які віддали своє життя за Україну, про що повідомляє Ужгородська міська рада.
У Олександра Тарная залишилися батьки, сестра та кохана, які назавжди збережуть у своїх серцях світлу пам’ять про нього.
Щирі співчуття рідним і близьким. Вічна шана і слава Герою!
Цікаво, що до цього ми повідомляли про психологічне розвантаження та підтримка: в Ужгороді провели заходи для дітей ромської спільноти.