В Україні активно впроваджується реформа вищої освіти, що передбачає оптимізацію кількості державних університетів з метою підвищення їхньої ефективності та фінансової стабільності.
Необхідність скорочення кількості державних закладів вищої освіти (ЗВО) назрівала вже давно, оскільки спостерігається стабільне зменшення кількості студентів. Згідно зі статистичними даними, якщо ще десять років тому до університетів вступало понад 300 тисяч абітурієнтів, то у 2025 році їх кількість скоротилася до 179 тисяч. Ця тенденція, за прогнозами експертів, збережеться й у наступні роки. Враховуючи ці обставини, постає нагальна потреба в оптимізації мережі державних ЗВО, яких наразі в Україні налічується 120. Для порівняння, у Франції функціонує 80 державних університетів, а в Італії – 61.
4 лютого 2026 року стало відомо про початок процесу укрупнення Ужгородського національного університету (УжНУ) шляхом приєднання до нього Мукачівського державного університету (МДУ). Вчені ради обох університетів підтримали ідею об’єднання в єдину структуру. Незважаючи на загальну підтримку реформи та злиття університетів, виникли дискусії щодо юридичних аспектів цього процесу. Існують два основні підходи: об’єднання та приєднання. У випадку об’єднання, обидва університети ліквідуються як юридичні особи, і створюється нова структура з усіма відповідними наслідками. При приєднанні ж МДУ до УжНУ, нова юридична особа не створюється. В Україні вже є приклади реалізації обох сценаріїв. Противники об’єднання висловлюють побоювання, що такий підхід може призвести до втрати багаторічної історії університету та його національного статусу. Ректор УжНУ, професор Володимир Смоланка, у коментарях для засобів масової інформації запевнив, що історична спадщина університету буде збережена, включаючи дату заснування, логотип, позиції в рейтингах та інші важливі атрибути. Очікується, що після завершення об’єднання УжНУ стане п’ятим за розміром університетом в Україні.
Водночас, частина викладачів і студентів висловлюють занепокоєння, що створення нової юридичної особи може стати перешкодою для оновлення керівного складу УжНУ та залучення нових фахівців з сучасними управлінськими підходами. Існує ризик, що діючий ректор, використовуючи свій авторитет, зможе знову перемогти на виборах, обійшовши менш досвідчених кандидатів.
Незважаючи на розбіжності в поглядах щодо форми реорганізації університетів, остаточне рішення буде прийматися Міністерством освіти і науки України на найближчих засіданнях уряду. За попередньою інформацією, найбільш вірогідним є сценарій об’єднання та створення нової юридичної особи. Після цього будуть оголошені вибори керівника нового великого закладу освіти.
До речі, варто згадати, як унікальна ситуація в Ужгороді: хвилина мовчання без зупинки транспорту.