Павло Бедзір, видатний український художник, народився у селі Калини Тячівського району. Його перші кроки у світі мистецтва відбулися під час навчання у Мукачівській торговельній академії, де він відвідував майстерню відомого художника Вільмоша-Йожефа Береца. У 1946 році Бедзір закінчив Ужгородське училище прикладного мистецтва, де його педагогами були видатні майстри Адальберт Ерделі, Федір Манайло та Ернест Контратович.
Павло Бедзір був активним учасником обласних, республіканських та закордонних виставок, а також членом Національної спілки художників України. Він був лауреатом Обласної премії ім. Й.Бокшая та А.Ерделі. Бедзір створив численні графічні серії, які вважаються одними з найкращих зразків української графіки XX століття. Він був не тільки талановитим художником, але й митецем-філософом, який символізував внутрішньо вільну людину та художника сміливого пошуку.
Бедзір був одним із лідерів мистецького авангарду «шістдесятників» на Закарпатті. Через свої прогресивні погляди він зазнав переслідувань радянської влади, цькування у пресі та арешту за зберігання забороненої літератури. Незважаючи на це, він залишався справжнім магнітом для творчих людей – митців, письменників, науковців, інтелектуалів.
Серед тих, хто спілкувався з Бедзіром, були відомі постаті Петро Скунць, Дмитро Кремінь, Сергій Параджанов, Георгій Якутович, Володимир Гошовський, Тетяна Яблонська та інші. Ужгородські художники «нового українського мистецтва» – Павло Ковач, Вадим Харабарук, Роберт Саллер – також знаходили натхнення у спілкуванні з ним.
Мистецтвознавець Михайло Сирохман написав про Бедзіра: «Павло Бедзір завжди був оточений шанувальниками і молоддю. Немало молодих художників знайшли свій шлях у мистецтві й навчилися мистецтву свободи завдяки демократичності, відкритості Бедзіра до людей, вмінню розмовляти з усіма на рівних, завдяки його вірі у можливості людини і в майбутнє. Пів століття він беріг принципи чистоти служіння мистецтву і вільного мислення. Пульс його життя зупинився 10 липня 2002 року, але він повністю опанував свій життєвий час».
