Він був майстром різних технік малювання, і навіть освоїв унікальну різьбу по гарбузах. Його творами надихався режисер Сергій Параджанов під час створення легендарних «Тіней забутих предків». Він до кінця життя малював картини, навіть коли не міг тримати пензлика в руках через хворобу.
Це все про Федора Манайла — українського художника, корифея закарпатського живопису.
В Ужгороді, на вулиці Другетів, 74 розташований меморіальний будинок-музей Федора Манайла. Тут родина зберегла його роботи — від найбільш ранніх замальовок до ескізу останньої картини, яку художник не встиг закінчити. Збереглися інтер’єри вітальні та майстерні, десятки декоративних гарбузиків, та багато фотографій, які можуть проілюструвати, чим жив художник та з ким спілкувався.
Екскурсію музеєм провела онука митця — завідувачка музею , художниця, історикиня, викладачка Закарпатської академії мистецтв.
Як народився Митець
Федір Манайло народився 19 жовтня 1910 року в селі Іванівці, що під Мукачевом. «Цю дату важко не запам’ятати, адже Федір Манайло народився 19.10.1910», — усміхається пані Вікторія.
Батько був вчителем сільської початкової школи, а мати — вихователькою в дитсадочку. Обоє, до певної міри, були знавцями музики та співу. Мати ще й захоплювався вишивкою та малюванням, і заохочувала до цих занять й своїх дітей — Федора та Оленку.
Деякі з її робіт зараз зберігаються в будинку-музеї сина в Ужгороді.
Талант маленького Федора помітили відразу. Він часто робив замальовки предметів побуту, звірів, людей, які високо оцінював його вчитель малювання Ладістав Кайгл. А вже у свої 14 років зробив замальовки «Гуцул» та «Гуцулка», де зображав верховинців у своєму традиційному вбранні. Вплив батьків, а особливо матері (батько повернувся важкопораненим з фронту і помер у 1917 році від паралічу), природна схильність до малювання та цікавість до пізнання традицій власного краю — це все заклала основи його творчого шляху. І після закінчення гімназії в Мукачеві, Федір вступає до Вищої художньо-промислової школи в Празі на відділенні живопису. Паралельно молодий художник починає вивчати все, що тільки міг, фреску, мозаїку, графіку, займається гончарством, різьбленням.
За словами Вікторії Манайло-Приходько, її дідусь навчався у Празі дуже старанно, був впертим та працьовитим:
– Коли заняття на його курсі живопису закінчувались, він відвідував позакласні уроки, щоб не втрачати час навчитися чомусь новому. Федір Манайло безумовно мав вроджений талант, і використовував його на максимум.
А ще під час навчання, він часто їздив у експедиції Карпатами, колекціонував вишивку, предмети побуту, робив замальовки народного строю та обрядів, частина яких зараз теж зберігається в музеї.
Початок творчого життя на Закарпатті
Після закінчення навчання у столиці Чехословаччини, він відслужить два роки у армії, почне вчителювати у рідних Іванівцях, а вже потім й в Ужгородській ремісничій учнівській школі.
В той час творче життя на Закарпатті бурхливо розвивалося. Коли художники та Адальберт Ерделі створили в 1928 році Закарпатську школу живопису, як її потім назвуть науковці, Федір Манайло тільки розпочав своє навчання у Празі.
Тож по приїзду до Ужгорода, Федір Манайло був значно молодшим від більшості своїх, уже відомих на той час колег. Усі вони були новаторами у образотворчому мистецтві Закарпаття.
Але коли, у 30-х роках Федір Манайло увійшов у мистецтво Закарпаття, він дуже швидко і по праву зайняв місце поруч з ними. Й по сьогодні художника називають ініціювала , присвяченій Федору Манайлу та його знаменитій декорованій дині-гарбузику.
Будинок-музей Федора Манайла в Ужгороді сьогодні є живим свідченням того, що спадщина митця продовжує жити та надихати. Дослідіть її і ви.
Графік роботи музею: вівторок-субота, з 9.00 по 17.00.
Адреса: вулиця Другетів, 74, Ужгород.