На старому кладовищі, що на вулиці Капушанській в Ужгороді, минулої суботи волонтери вже вдесяте провели толоку, розчищаючи території від густих чагарників та сміття. На початку ініціативи, яку запропонували ГО “Активна громада Закарпаття” та “Міські дерева (Ужгород)” у квітні, вони навіть не усвідомлювали масштабів роботи, яка їх чекала попереду, розповіла Varosh одна з учасниць ініціативи Євгенія Мучичка.
— Ми сподівалися, що до нас долучиться значно більше ужгородців і ми за 2-3 рази зможемо прибрати цвинтар, — каже вона. — Та потім зрозуміли, що все не так уже й просто. На першу толоку до нас долучилося КП «Ужгородський комбінат комунальних підприємств», у них була необхідна техніка і це дуже сильно допомагало в прибиранні. Та на інших щосуботніх толоках ми були самі, нас зазвичай приходить до 10 людей і роботи наразі ще дуже багато.
Наразі цвинтар прибирають тільки волонтери
Євгенія Мучичка каже: за 10 суботніх толок прибрали десь четвертину цвинтаря, який має загальну площу в понад 4 гектари. Намагаються рухатися поступово, не пропускаючи ділянок. Щотижня зібрані гілки та забирає «Ужгородський комбінат комунальних підприємств», сміття — “АВЕ Ужгород”. Раз на кілька тижнів КП приходить і зрізає товсті кущі спеціальною технікою, сказав Varosh директор підприємства Анатолій Сухолов:
фото з серії “Було-стало”
— Ми постійно підтримуємо контакт з волонтерами і вони нам кажуть, де, в якій ділянці потрібна наша техніка. В певний день ми приходимо і зрізаємо особливо важку рослинність.
З його слів, кілька років тому, коли Ужгородська міська рада планувала облаштувати на території цвинтаря Меморіальний парк, підприємство за кілька днів повністю прибрало територію кладовища. Однак, з часом про проєкт перестали говорити і цвинтар дуже швидко знову заріс чагарниками.
Зі слів волонтерів, під час прибирань вони натрапляють на такі чагарники, які точно років 5 ніхто не прибирав: товсті стовбури кущів та непролазні кущі ожини.
“Це кладовище і воно таким і має залишатися”
Євгенія Мучичка каже: безкінечно прибирати територію кладовища волонтери не можуть, тут потрібна підтримка і системне бачення міськради:
— Але я впевнена, що бачення міськради і наше, волонтерів, на цю територію різні. Ми не хочемо, щоб тут був меморіальний парк, тому що в такому разі тут спиляють більшу частину дерев і замість паркових стежок тут будуть бетонні доріжки. Ми хочемо, щоб тут збереглося кладовище, але було зеленим, доглянутим острівцем посеред міста, — каже вона.
— Це кладовище. Воно таким і має бути, просто має бути доглянутим, — погоджується Валентин Волошин, який теж долучається до толок на цвинтарі. — До того ж цей цвинтар живе: тут є могили, за якими доглядають рідні — до них є прокладені стежки, вони прибрані, там живі квіти. На противагу висловам навіть деяких науковців про те, що там переважно незначущі поховання, ми там познаходили дуже гарні і дуже давні могили. І навіть от минулого разу я натрапив на могилу, датовану 1896-1897 роком смерті. Тобто це одні з найраніших поховань, які ми зараз бачимо. Є цілі родини поховані. Найпізніше з того, що я бачив, це були 60-ті роки. 61-й, 60-й.
Серед поховань волонтери знайшли могилу зі зруйнованим хрестом, де на огорожі був напис “di Valentino”. Дослідниця історії Ужгорода Ліна Дегтярьова, яка теж разом з іншими волонтерами прибирає цвинтар, сказала, що це на початку XX століття був дуже відомий в Кошицях, у Словаччині автор, який працював зі штучним каменем, тобто бетоном. Нині найкращі склепи в Словаччині — його авторства — Луїджі Ді Валентіно. В Ужгороді досі не було зафіксовано жодної його роботи… Дотепер.
Наразі толоки триватимуть
Євгенія Мучичка каже: якщо хтось хоче долучитися до прибирання на цвинтарі, але йому не підходить час толоки в суботу до обіду, то може прийти в будь-який зручний час.
— Тільки велике прохання ретельно вбратися і дуже бажано не йти наодинці, тому що там ми щоразу зустрічаємо групи людей, які сидять на уже прибраній території, випивають і смітять і часто вони агресивні, — каже вона.
Волонтери звернулися до Ужгородської міської ради з питанням про те, яке бачення вони мають наразі на територію кладовища та чи є можливість підтримувати там лад силами комуальних установ, зберігаючи локацію незмінною. Наразі очікуємо на відповідь.
Цікаво, що до цього ми повідомляли про з виховательки у водійки: історія українки, яка керує трамваями у словацькому місті Кошице.
Какая важная работа! Волонтеры, вы настоящие герои, что заботитесь об истории нашего города. Удивительно, сколько труда вложено, и как много еще предстоит сделать. Спасибо за ваше упорство!
Шаную волонтерів, які дбають про наше історичне надбання на Капушанській. Це дуже важлива справа для Ужгорода та всієї Закарпатської громади. Сподіваємося, більше мешканців долучиться до наступних толок, щоб разом зберегти нашу спадщину!
Отличная инициатива! Исторические кладбища — это часть нашего наследия. Радует, что есть люди, готовые приложить усилия для их сохранения. Надеюсь, больше горожан присоединятся к таким благородным делам.
Вдохновляющий пример! 10 субботних толок — это серьезное достижение. Если нужна помощь с техникой или больше рук, может, стоит обратиться в местные органы власти или крупные компании города? Продолжайте в том же духе!
Дуже вдячний нашим ужгородським волонтерам за їхню неоціненну працю на історичному кладовищі на Капушанській. Це наша спільна історія, і так важливо її берегти. Сподіваюся, ця ініціатива надихне ще більше людей долучитися до збереження нашої спадщини.