×

Написати в редакцію

«Дитячі мрії»: на Закарпатті відкрили виставку на честь загиблих дітей України

В атріумі головної адміністративної будівлі Закарпатської області триває виставка дитячої творчості «Дитячі мрії», присвячена пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії росії проти України.

На виставці представлено понад 300 мистецьких робіт юних закарпатців — учасників 24-го Всеукраїнського конкурсу учнівської творчості «Об’єднаймося ж, брати мої!», а також обласних конкурсів «Легенди Карпат» і «Права дитини їхніми очима».

Під час урочистостей лауреатів та переможців творчих конкурсів привітали керівники обласних департаментів культури, освіти та обласної ради, відзначивши їх дипломами, подяками та подарунками.

 Серед переможців — Микола Юрчик із Горінчівської школи мистецтв та Карина Богдан із Мукачівської художньої школи ім. М. Мункачі. Гран-прі конкурсу «Легенди Карпат» здобув Микола Галаговець із Коритнянської школи мистецтв.

Символом пам’яті став ритуал прикрашання Дерева життя паперовими янголами й ляльками-мотанками, що символізують душі загиблих дітей.

Атмосферу заходу доповнив виступ вокального ансамблю «Перлинка» Ужгородської музичної школи №1.

До речі, варто згадати, як розвиток природничої педагогіки на Закарпатті: триває реєстрація на професійні тренінги в Ужгороді.

6 відповідей до “«Дитячі мрії»: на Закарпатті відкрили виставку на честь загиблих дітей України”

  1. Петро з Тячева :

    Таке позорище, чесно! Діти гинуть, а вони там виставки роблять, дипломами розкидаються. Зась їм розуму, чи шо?

  2. Галина з Хуста :

    Йой, такий жаль за тими діточками… Капець просто, як згадати, скільки їх вже нема. А наші небожителі далі бенкетують під час чуми. Ганьба!

  3. Василь з Міжгір'я :

    А знаєте, що я вам скажу? Нич собі не мають стиду! Діти гинуть, а вони тут цацкаються з виставками. Абсурд та й годі! Фрас би їх узяв, тих чиновників!

  4. Вуйко Микола :

    Йой, серце крає ся, дивлячи ся на ті дитячі малюнки… Фрас би їх вхопив, тих клятих москалів! Нич собі не мають святого. Вічна пам’ять ангеликам.

  5. Марічка з Рахова :

    А чи не позорище, шо поки діти гинуть, наші чиновники дипломами ся бавлять? Зась їм совісті! Дичина якась, чесно слово. Чи то дітям треба, чи шо?

  6. Софія з Ужгорода :

    Вуйку Василю, ви правду кажете. То вже дичина якась, а не життя. Зась їм совісті! Хоч би трохи співчуття мали до тих родин, що втратили дітей. Сором!