У Закарпатський академічний Музично-Драматичний театр сьогодні панувала особлива атмосфера – день, присвячений дітям, наповнив простір сміхом, радістю та яскравими емоціями.
Захід відбувся в межах проєкту «INCLUSIVE.EDU: На шляху до інклюзивної міжкультурної освітньої системи в транскордонному регіоні», який реалізує Закарпатський обласний благодійний фонд «Едельвейс» у межах програми Interreg VI-A NEXT Угорщина–Словаччина–Румунія–Україна 2021–2027, співфінансованої Європейським Союзом. Партнерами виступили департамент соціального захисту населення Закарпатська обласна державна адміністрація та Департамент соціальної політики Ужгородської міської ради .
🖇️Свято організували для майже 200 дітей 8–12 років з Ужгорода, Ужгородського та Мукачівського районів – дітей із родин загиблих і зниклих безвісти захисників, учасників бойових дій, дітей-сиріт і під опікою, а також дітей ВПО, які проживають у відділенні тимчасового перебування в Ужгороді.
На малечу чекала насичена розважальна програма: аніматори, танцювальні флешмоби, творчі активності та приємні сюрпризи. Діти щиро раділи святу, спілкувалися, творили. Кожен отримав ще й подарунок.
Завітали на свято голова Закарпатська обласна рада Роман Сарай, міський голова Ужгорода Богдан Андріїв, начальниця департаменту соціальної політики Ужгородської міської ради Марина Стасюк.
🎭На завершення діти подивилися виставу «Чарлі і шоколадна фабрика» — захопливу історію, яка ожила на сцені й подарувала справжню магію.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, що майже тисячу ужгородських дітей актори облмуздрамтеатру перенесли у світ казки.





Айбо файне діло роблять у театрі! Діти то наше майбутнє, треба їх підтримувати, особливо тих, котрі видїли горе.
Слава Богу, хоть дітям трохи радості перепало! А то все война та война… Чи є ще добрі люди на світі?
А шо, сиротам всім дали ся наїсти? Чи тілько показуха перед Європою, же ми такі щирі? Гидота, а не поміч!
Марічко-шмарічко, та не треба все обзивати паскудством. Може, то тілько початок, але вже добре, же діти мали троха радості. Ци не так?
Ганко з Ракошина, та є, є! Не всі ще ся перевели. Головне, аби щиро, а не тілько на камеру. Бо знаємо ми ті фонди…
А я кажу – молодці, шо хоть так роблять! Діти – то святе, а то, шо ся їм дали, то вже друге діло. Головне, же видівши, же про них думають. Чи не я прав?
Вуйку Василю, та може і так, але я привикла думати, же як роблять, то для всіх, а не тілько для виду. Мерзота, короче!