Закриття студії, де митці працювали з художнім металом, а з лютого 2022-го переформатувалися у військове мистецьке обʼєднання Шпор, команда митців відзначила проведенням виставки “Мій таємний сад”. Фінісаж (тобто закриття виставки) провели в останній день експозиції в Ужгородському скансен. “Попрощатися з важливим за допомогою мистецтва” — так означили характер виставки.
— Виставка “Мій таємний сад” — це партнерський проєкт між мистецьким об’єднанням “Шпор”, яке існувало 16 років на околиці Перечина та нашою Резиденцією, — пояснив керівник Резиденції “Вибачте, Номерів Немає”, яка організувала висавку, Петро Ряска. — Через певні економічні та військові аспекти життя країни вони змушені були залишити свою майстерню, в якій пропрацювали всі ці роки. Приміщення тепер перейшло у власність виробничого заводу, не впевнений точно, якого саме. Тому у виставці команда митців відтворила теплі згадки про цю майстерню і сад, який її оточував. Це спогад про цю локацію — архітектурну та творче місце сили для багатьох творчих людей.
Імпровізований садок посеред експозиції — це теж про локацію, пояснив Петро Ряска. Саме він “зав’язує” всю виставку і є центром експозиції. Скульптури саду і загалом експозиції створила художниця з Запоріжжя Ксенія Платанова. Всі дерева, які садили майстри зі “Шпору”, художниця відтворила в скульптурі.
Серія скульптур, які несуть каміння до саду, з експозиції “Час каміння”, які створили Ксенія Платанова та Андрій Стегура, теж мають неабиякий зміст. Петро Ряска розповів: у саду майстри зі “Шпору” влаштували свого роду лабіринт з каміння і щоразу докладали до нього нові камені, які їм привозили з різних міст і країн колеги-художники та митці.
На виставці були презентовані роботи Ксенії Платанової, Віктора Покиданця, Яна Потрогоша, Олега Путрашика та Андрія Стегури.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, що пішов із життя закарпатський історик, політик і публіцист Володимир Піпаш.